Упрощенная HTML-версия
психодіагностики тестів дослідники намагаються запропонувати різні способи
класифікації тестів.
За процедурою проведення тести розділяють на індивідуальні й групові.
За конструкцією вони розпадаються на гомогенні й гетерогенні
(багатофакторні).
За обладнанням, яке використовуються для тестування, їх розподіляють
на бланкові (олівець - папір), предметні (картки, кубики, фігурки), апаратні (для
діагностики уваги, темпераменту, психічної працездатності, сенсо-моторної
координації, психічних станів тощо), комп’ютерні Для цього використовують
прилади контактної координаціометрії, критичної частоти злиття світлових
мерехтінь, реакції вибору, стеження за рухомим об’єктом тощо, програмне
забезпечення і комп’ютерну техніку.
За ступенем впливу експериментатора серед тестів виділяють: дуже
залежні від цього впливу – діалогічні/клінічні методи (спостереження, бесіда,
інтерв’ю), проективні методики, ситуативні тести; і слабко залежні –
стандартизовані особистісні опитувальники, тести інтелекту і здібностей,
об’єктивні тести особистості, психофізіологічні методики.
За психодіагностичним методом всі тести поділяють на:
1)
об'єктивні
(діагностика
здійснюється
на
основі
успішності/результативності й способу/особливостей виконання діяльності);
2) суб'єктивні (діагностика здійснюється на основі самоопису
досліджуваним особливостей власного характеру, відчуттів, реакцій, поведінки
в тих або інших ситуаціях);
3) проективні (діагностика здійснюється на основі взаємодії
досліджуваного з зовні нейтральним стимульним матеріалом, що стає в силу
його невизначеності об'єктом проекції).
За принципом оцінки виділяють номотетичні (оцінка основана на
порівнянні результатів досліджуваного з нормативними даними –
усередненими даними за репрезентативною вибіркою людей подібної статі,
віку, статусу), ідеографічні (оцінка основана на аналізі індивідуальних