Освіта Італії

Італія - це колиска європейської освіти. Перші в Європі університети з'явилися саме тут в XI столітті, потім за їхнім прикладом утворилися Оксфорд (XII століття), Кембридж, Сорбонна (XIII століття). У Середньовіччі бажаючі стати добрими правознавцями неодмінно приїжджали в університет Болоньї. Кращих в Європі лікарів випускав університет Салерно. В Італії одержували освіту великі художники, скульптори.

Правила вступу в італійський ВНЗ помітно відрізняються від умов прийому наших студентів в інші європейські університети. По-перше, вступаючий в італійський університет повинен досягти повноліття (18 років). По-друге, оскільки в Італії 13-річна система освіти, і щоб відповідати рівню випускника італійського ліцею, після школи потрібно провчитися 2 роки в українському ВНЗ. Слід зазначити, що число місць для іноземців на кожному факультеті суворо обмежене, і за право називатися studento прийдеться поборотися.

Навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів. Іспити бувають письмові й усні. Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що вам необхідно знати з предмету. Справляються з іспитами далеко не усі: до диплома доходять лише три особи з десяти вступників. Інших не виганяють, а просто залишають на повторний курс (головне, щоб платили справно). І так доти, поки студент не вивчить усе, що необхідно.

Для одержання диплома laurea (бакалавр) вам потрібно вчитися чотири-шість років (залежно від спеціальності). Наступний ступінь, що відповідає магістерської підготовки, називається Diploma universitario. Курс триває три роки. По завершенні курсу будь-якого рівня студенти захищають дипломну роботу. Основу оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. Залежно від виступу на захисті комісія може понизити або підвищити кінцеву оцінку.

Після трьох років практики за фахом випускник університету може вступити до докторантури. Для цього потрібно пройти вступний тест. Ті, хто успішно з ним справляються, одержують стипендію на навчання в Італії. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних університетах як в Італії, так і за кордоном. Ті, хто захистилися, одержують ступінь доктора.

Одним із найбільш яскравих свят італійських студентів є посвята в студенти. Дійство відбувається в перший тиждень листопада, коли починається навчальний рік. За традицією, першокурсник до посвяти - це "бридка й нечиста тварина", яку потрібно добре "очистити". Для цього новачкам дають випити неймовірну кількість вина й сильного сольового розчину. І тільки після неминучого "очищення" абітурієнт заслуговує велике звання - студент.

Студентські апартаменти (гуртожиток) - ідеальний варіант житла, якщо ти дуже волелюбний. Якщо можеш перетерпіти деякі обмеження - можна пожити в приймаючій родині, що обов'язково поліпшить пізнання італійського. Оплата першого й другого задоволення не сильно відрізняється між собою - приблизно 350-470 євро на місяць, залежно від зручностей і місця розташування від ВНЗ. Як варіант, можна пожити в готелі. Звичайно, дуже приємно, що всі готелі мають домовленості з університетами й надають ціни із знижкою. Але навіть при такому розкладі щодня прийдеться прощатися з 30-120 євро, залежно від "зірковості" і зручностей готелю. За бажанням можна орендувати квартиру, що коштує 800-1400 євро на місяць. Ціна залежить від розміру, місця розташування й наявності додаткових зручностей.

Щоб одержати студентську візу, в італійське посольство потрібно надати завірені в італійському консульстві документи проходження дворічного курсу навчання в українському ВНЗ, лист, що підтверджує зарахування в навчальний заклад Італії, медичну страховку й документи про платоспроможність (про наявність 6000 євро). Причому, всі документи потрібно подати не пізніше, ніж за місяць до вильоту. Як бачите, процес цей не із простих, тому краще довірити його фахівцям.

Італійці вважають свою освіту досить дорогою. На перший погляд це твердження може здатися безглуздим. Вартість року навчання у ВНЗ у середньому становить $500. Однак за підрахунками витрат виходить, що вони виявляються праві. Крім оплати навчання, у круглу суму "виливається" покупка підручників і проживання. Підручники й книги в Італії коштують божевільних грошей ($80-150 за підручник), а їх потрібно не один десяток. Крім того, приплюсовується вартість зйомної квартири, їжі, розваг і виходить досить значна сума - $1000 на місяць. Помноживши як мінімум на 4 роки навчання у ВНЗ й одержиш $50 тис.

А от заробити під час "гризні" граніту науки складно. Іноземним студентам на території Італії можна працювати не більше 20 годин на тиждень - при тому, що година роботи оцінюється в 5-7 євро.

На стипендію теж розраховувати не доводиться, тому що таке задоволення для іноземців не передбачено, хоча італійські студенти можуть одержувати до 2,5 тисяч євро на рік.

Минуле і сучасне системи вищої освіти Італії

Найстаріший у світі університет створений у Болоньї у 1088 р., за ним виникли заклади в Падуї (1222 р.) і Неаполі (1224 р.). Останній вважається першим у світі державним університетом.

Народжені вільними, університети потрапили під державний контроль після 1859 року. Реформа Gentili (1923 р.) зробила наголос на наукових завданнях університетів, дипломи яких стали суто академічними. Для викладачів ввели державні екзамени для одержання фахових документів, одночасно зросла автономія університетів у поточній діяльності. В післявоєнний період довго тривали дискусії про напрями змін в освіті, а здійснення планів настало лише після студентських заворушень кінця 60-х років. У 1969 р. було впроваджено безекзаменаційний вступ усіх володарів шкільних атестатів в університети, що врешті спричинило переповнення їх аудиторій й ускладнило роботу викладачів. В останні роки до вищої освіти переходять 63-67% випускників 13-річної середньої школи.

Обов'язкове навчання (вік 6-14 років) в Італії добре організоване, відбувається у невеликих класах і в середнього розміру школах за спільними національними програмами. Педагоги мають прекрасні інноваційні традиції, вони є держслужбовцями і користуються непоганим соціальним захистом та суспільною повагою. В кінці 8-го класу складаються екзамени (esame di licenza), успіх відкриває шлях до повної середньої освіти. На її рівні ситуація складна, бо збереження традицій заважає пристосуванню до вимог часу. Наприклад, у "класичних" ліцеях, які готують до університетів, вчать латинську і грецьку мови, але немає занять з сучасних іноземних мов. Програми цього рівня надто довгі (5 років) і зазнають критики. Перебіг випускних екзаменів (esami di maturita) є справою змін та експериментів. Успіх на них дає право на диплом з французькою назвою "бакалаврат", але для вступу до університету без екзаменів необхідно вчитися в п'ять років.

Вища освіта Італії представлена переважно університетами. Рівновага сил реформаторів і консерваторів в Італії зумовила винятково малу швидкість її змін і збереження багатьох реліктів. Та активна участь Італії в Європейському Союзі примусила країну розпочати зближення своєї освіти з типовими для Європи зразками: вперше була введена аспірантура і наукове звання доктора наук, аналогічного до Ph.D.; з 1990 р. запровадили короткі спеціалізовані університетські програми (2-3 роки) з заключним університетським дипломом (Diploma universitaria), а закон 1993 р. додатково розширив автономію університетів.

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів державні.

Університети з навчальними і науковими програмами перебувають під управлінням Міністерства університетів і науково-технологічних досліджень, завдання якого:

— планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень;

— складати трирічні плани розвитку університетів;

— розподіляти кошти між закладами згідно з критеріями закону;

— координувати участь Італії міжнародних програмах.

Національна Рада університетів (з 1979 р.) є консультативним органом, де представлені кілька інших національних рад (економіки і праці, науки, культури тощо). Інші консультативні органи під егідою міністерства: Національна Рада з науково-технологічних пошуків, Постійна конференція ректорів італійських університетів тощо.

Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і "вільних", що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних й інспектуються Міністерством освіти). Розподіл ВЗО такий:

- 45 державних університетів;

- 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;

- 5 вільних (приватних): Univ.Cattolica del Sacro Cuore (Мілан), Univ. Commerciale Baccani (Мілан), Univ. Internationale degli Studi Sociali (Рим), Libera Univ. "Maria S.S.Assunta" (Рим), Univ. di Urbino;

- 3 державних університетських інститути: Inst.Universitario Navale (Неаполь), Inst.Univ. Orientale (Неаполь), Inst.Univ.di Architettura (Венеція);

- 4 вільних університетських інститути: Instituto Universitario "C.Cattaneo" (Castellanza); Inst.Univ. di Lingue Moderne (Мілан), Inst.Univ. di Magistero "S.Orsola" (Неаполь), Inst.Univ. Campus bio-medico (Рим);

- 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;

- 3 Вищих школи: Scuole Noramle Superiore (Піза), Sc.di Studi Universitari e di Perfezionamento "S.Anna" (Піза), Sc.Internazionale (Superiore di Studi Avanzati (Трієст).

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання Міністерства della Publica Istruzione, а саме:

— 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн). Є вступні іспити, від яких звільнені учні середніх мистецьких закладів (ліцеїв та інститутів). Щороку проводяться перевідні іспити, наприкінці навчання видається диплом з мистецької спеціалізації.

— 4 Вищі Інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino). Зміст курсів визначається науково-дидактичною радою закладу. Абітурієнти повинні мати атестат зрілості і пройти співбесіду. Заняття приводять до певного випускного проекту, який захищається на випускному іспиті і дає право на одержання диплому, еквівалентного диплому Академій мистецтв.

— 1 Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки). Є вступний іспит і всього 30 місць на кожен з двох курсів.

— 1 Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи. Навчання триває вісім років. Учні одержують паралельно середню освіту і впродовж ще трьох років опановують хореографію, викладання і сольний танець.

б) інститути під егідою інших міністерств:

— 10 інститутів фізичного виховання (Рим та інші міста) з трирічним навчанням. Щоб вступити, треба мати атестат і скласти вступні іспити (кількість місць) лімітована. Випускники одержують диплом викладача фізкультури;

— 1 Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;

— 1 Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з "металів та археологічних об'єктів" та мальованих картин. Вступ конкурсний (кількість місць обмежена), навчання триває три роки, у дипломі вказується фахова спеціалізація;

— 1 Opificio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;

— школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;

— вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які мають два роки навчання. Після їх закінчення і року вдосконалення видається професійний диплом, визнаний державою. Не слід плутати ці дипломи з більш академічними, які видають після чотирирічних студій університети в Болонії та Трієсті;

— військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

Вступ визначається наявністю атестату (бакалаврату) за середню школу (Maturita exam). Решта попередніх умов залежить від вибору навчального курсу. Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Чимало проводять вступний іспит і додають аналіз оцінок шкільного атестату. Хоча більшість курсів відкриті для всіх, частина (медицина, стоматологія) мають визначену або змінну від року до року (архітектура) кількість вакантних місць. Вступ на лімітовані спеціальності здійснюється лише за результатами екзаменів. Обмеження місць існує і в приватних університетах.

Доступ на старших курсах до диплома спеціалізації також через конкурсні екзамени (усний і письмовий тест з оцінюванням досягнутої кваліфікації). Кандидати допускаються до навчання за одержаним після екзаменів кваліфікаційним списком.

Прийом на докторські заняття після одержання диплома також проводяться за результатами конкурсних іспитів (письмовий чи усний тест). Іспити організовуються на національному рівні; кожен курс (програма) має визначену кількість місць.

Раніше рік розпочинався 1 листопада і закінчувався 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.

Програми, як правило, поділяються на окремі курси (дисципліни) з усними екзаменами після завершення. Кожен навчальний рік закінчується певною кількістю екзаменів. Прохідні бали лежать між 18/30 і 30/30, до останніх може додаватися lode (cum laude). Шкала складається з 30 балів, бо екзаменаційна комісія включає три особи, кожен з яких може поставити максимум 10 балів, а lode (cum laude) додається за умови повної одностайності). Кількість щорічних екзаменів залежить від факультету. Є також список необхідних предметів та іспитів, частина яких складається за вибором самого студента і затверджу’ться Consiglio di Laurea. На закінчення студій студент повинен скласти заключний іспит з назвою esame di laurea у вигляді письмових тез чи проекту (tesi di laurea), які захищаються перед групою 11 викладачів (тому загальна оцінка може сягти 110). За наслідками обговорення під час захисту може бути додане lode.

Відвідування обов'язкове під час одержання диплома спеціалізації. Для доступу до навчання наступного року наприкінці попереднього року складаються екзамени з теорії й практики обраної дисципліни (спеціалізації). Заключний іспит включає письмові тези з одного чи кількох предметів, що стосуються програми навчання.

Аспіранти на докторських студіях повинні щороку звітувати про виконання для одержання дозволу на продовження навчання. Після його закінчення вони захищають тези (дисертацію) перед національною комісією.

Італійські університети, приймаючи учнів 13-річної середньої школи, присуджують лише чотири види дипломів (див. таблицю 1).

1) Diploma universitario коротких циклів стандартною тривалістю 2-3 роки в університетах і так званих scoule dirette a fini speciali, які мають бути перетворені в майбутньому на повні "дипломні" курси,

2) Diploma di laurea — повний диплом після 4-6 років загальних культурних і наукових студій, який дає право на титул "dottore". Представники регульованих професій (лікарі, архітектори та ін.) для початку фахової діяльності мають скласти державний профекзамен. З більшості фахів навчання триває 4 роки, з інженерії, архітектури, стоматології — 5 років, з медицини — 6 років.

3) Diploma di specializzazione — професійна кваліфікація спеціаліста після додаткових 1-2 років навчання за програмами, які визначають самі університети (підготовка вчителів ліцеїв тощо).

4) Dottorato di ricerca (Ph.D.) — введене з 1980 р. звання доктора з наукових досліджень, які здійснюються під наглядом і за рішенням Collegio dei docenti з даної дисципліни. Студії тривалістю 3-5 років дають аспіранту змогу виконати самостійні пошуки з оригінальними результатами.

 Таблиця 1.Тривалість навчання і дипломи для головних профілів вищої освіти сучасної Італії.

 

Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом

Профілі, фахи

3

4

5

6

7

8

Різна тривалість

Педагогіка

 

L

 

DS

DR

 

 

Гуманітарні науки

 

L

 

DS

DR

 

 

Образотоворчі мистецтва

 

La

 

 

 

 

 

Архітектура

 

 

L

 

DS

DR

 

Право, політичні науки

 

L

 

DS

DR

 

 

Економічні науки

DU

L

 

DS

DR

 

 

Точні та природничі науки (окрім хімії)

 

L

 

DS

DR

 

 

Хімія, Інженерія

DU

 

L

 

DS

 

DR

Загальна медицина

DU

 

 

L

 

DS

 

Стоматологія

 

 

L

 

 

 

DR

Фармакологія

 

L

 

DS

 

 

 

Ветеринарія

 

 

L

DS

 

 

 

Сільське господарство

 

 

L

DS

 

DR

 

 (DU — Diploma Universitario, L — laurea, La — licenza accademia di belle arti, DS — Diploma di Specializazzione, Dr — Dottorato di ricerca)

Примітка. Університети також можуть видавати дипломи за курси perfezionamente за угодою з державою чи з місцевими владами. Навчання на них триває переважно один рік і приводить до поглиблення знань з якогось фаху чи до засвоєння нового, що підвищує шанси випускника на ринку праці Італії.

Кандидат на навчання студентів-іноземців повинен розпочати свої дії за рік до обраного ним моменту початку занять в Італії зі звернення до найближчого Посольства (консульства) Італії. Інформацію про систему освіти й умови прийому можна одержати через базу даних ORTELIUS, а також шляхом звернення до: Міносвіти; університетів та інших закладів вищої освіти; до інформаційного центру з порівняння і визнання СІМЕА (італійський NARIC); довідників про окремі факультети, що містять детальну інформацію про курси.

В Італії чимало студентів-іноземців, більшість з Третього світу, але й європейців вчиться понад 12 000 (найбільше греків). Місця для іноземців резервуються як у ВЗН з вільним вступом, так і з вступом через конкурсні іспити.

Для претендентів на повний диплом треба мати позаду не менше 12 років навчання у СШ і визнаний в Італії атестат, а також скласти іспит з італійської мови, який проводить кожен ВЗН для себе. Комплект документів від громадян країн ЄС має потрапити у найближче консульство Італії до 15 квітня. Вказується найпривабливіший факультет, а також другий за вибором. Якщо там складаються конкурсні іспити, іноземці роблять це разом зі школярами Італії.

Італія є членом більшості міжнародних конвенцій з визнання Ради Європи та ЮНЕСКО, визнає і приймає Міжнародний та Європейський бакалаврати.

Угоди з Францією, Бельгією й Іспанією забезпечують автоматичне взаємовизнання атестатів, які дають допуск в університети. З Францією та Іспанією вже відбувається процес передачі кредитів. Підписані двосторонні угоди про визнання заключних дипломів університетів з Францією, Німеччиною, Іспанією.

До зарахування всі іноземці мають скласти мовний екзамен, жодний закордонний диплом філолога чи перекладача його замінити не може. Дату і місце тесту повідомляє аплікантам Міністерство закордонних справ Ітaлії.

Місця в університетах надаються в такому порядку:

1) громадянам країн Європейського Союзу (ЄС);

2) громадянам з країн, що розвиваються;

3) громадянам з країн без вищої освіти чи з тих, де немає бажаної програми навчання.

У випадку успішного складання мовного тесту наступні групи осіб не зазнають обмеження у прийомі через ліміт місць для іноземців:

— вигнанці, які одержали посвідчення від Міжнародної соціальної служби (розташована у Римі);

— громадяни ЄС, які мешкають в Італії з батьками чи родичами;

— діти і персонал закордонних амбасад в Італії;

— іноземці, які мають грант від уряду Італії (через відбір ці особи не складають тест з італійської).

Від тесту з італійської мови звільняються:

а) володарі атестатів з прикордонних до Італії шкіл, де частина уроків проводиться італійською мовою;

б) випускники Німецької школи в Італії, Французького ліцею і ліцею Сервантеса в Римі, які складають італійську на атестат зрілості;

в) випускники з Європейських шкіл Бельгії, ФРН, Люксембурга, Франції;

г) випускники з Міжнародним бакалавратом;

д) ті, хто навчався п’ять років і склав екзамен на атестат зрілості в італійському ліцеї.

Докторантура має обмежене число місць, тому всі кандидати зобов’язагі складати вступний іспит. Іноземцям надають до 50% наявних місць. Оформлення запитів здійснюється через італійські дипломатичні служби. Для допуску до Scuole dirette a fini speciali також обов'язкові вступні іспити. Заклади освіти можуть встановити свої вимоги і провадити селекцію. Оформлення запитів — через амбасади.

Оскільки мовний тест обов'язковий, то іноземці можуть вивчати мову в університетах для іноземців в Перуджі і Сієні впродовж року, а також у літку. Решта університетів мають свої курси у Мовних центрах. 42% італійських студентів володіють іноземними мовами, переважно англійською (старше покоління віддавало перевагу французькій мові).

Хоч навчання у державних закладах формально безкоштовне, необхідно все ж платити. Ціну кожен університет встановлює сам, орієнтуючись на кілька критеріїв типу прибутків сім'ї і заслуг студента. Мінімум встановлений в 300 000 лір (190 доларів), максимум — не більше 900 000 за рік, (сума зростатиме пропорційно інфляції). Плата в приватних закладах набагато більша. Невисокі витрати на освіту "компенсуються" високими цінами найму кімнати, відсутністю дешевих гуртожитків, мінімальними привілеями для студентів тощо. Та все це компенсується перебуванням в особливій духовній та мистецькій атмосфері країни, можливістю знайомитись з безмежним спадком минулих тисячоліть.

Італія бере активну участь у науковому співробітництві, приймає чимало представників інших країн, створила сприятливі умови для вступу аспірантів-іноземців на докторські студії в своїх університетах. Попередню інформацію про програми співпраці й можливості стажування можна одержати з видання Study Abroad (1995), від Амбасади, від міністерства освіти, а також університетів країни.

Те ж можна сказати і про програми короткочасного стажування для наукової співпраці. Інформацію про них варто запитувати у тих ВЗН, які відомі дослідженнями у царині, яка цікавить Вас.