В.Д. Кондратюк

Застосування телекомунікаційних засобів у формуванні знань та умінь студентів – майбутніх учителів трудового навчання

 

Інформаційні технології відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, надають можливість для творчості, набуття та закріплення професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми та методи навчання. Запровадження інформаційних технологій навчання в педагогічний процес якісно змінює освіту в цілому, розв’язуючи низку нових дидактичних завдань зокрема, достатньо широкого використання набули навчальне моделювання, гіпертекст, мультимедіа, телекомунікації, доступ до професійних баз даних i т.п. Інтеграція традиційних i нових технологій навчання дозволяє створити сучасне освітнє інформаційне середовище.

Впровадження інформаційних технологій в освітню систему України та формування єдиного інформаційно-освітнього простору – одні з пріоритетних напрямів сучасної державної політики. Зокрема, в „Національній доповіді про розвиток освіти в Україні” зазначається, що: „Головною метою в контексті створення інформаційного суспільства й освітньо-інформаційного простору є забезпечення доступу до інформації широкого спектру споживання; належне інформаційне забезпечення всіх гілок влади; розвиток та впровадження сучасних комп’ютерних технологій у системі освіти, державного управління, науці та інших сферах; створення в найкоротші строки необхідних умов для забезпечення широкого доступу навчальних закладів, наукових та інших установ до мережі INTERNET; розширення й удосконалення подання у мережі INTERNET об’єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну; розвиток освітніх і навчальних програм на базі інформаційних технологій ”.

Інформаційні технології, насамперед, породжують новий зміст і нові форми навчання. Ця глобальна проблема буде вирішуватися за допомогою педагогічних та інформаційних технологій. Перш за все, необхідно усвідомити, що у час інформаційних технологій, у постіндустріальний період розвитку багатьох країн світу людина стикається із лавинним потоком інформації. Інформація буквально поглинає її через публікації: електронні засоби, у першу чергу INTERNET, компакт-диски. Щоб бути квaлiфiкoвaним фахівцем сучасній людині достатньо добре виконувати свою роботу, а людині майбутнього недостатньо буде навіть закінчити ВНЗ. Проблема безперервної освіти, а звідси і наступності різних систем і ступенів освіти переходить із площини теоретичного осмислення у чисто практичну площину: як людині впродовж життя за певний проміжок часу, одержати вільний доступ до освіти, здобути професію, змінити професію, підвищити свою кваліфікацію та ін. Таким чином, проблему практичного, тобто уже технологічного опрацювання системи безперервної освіти можна вважати другою значною проблемою у стратегічному і тактичному аспектах.

Йдеться про необхідність гармонійного розвитку особистості з середнього студента. Отже, пріоритет має бути за особистісно орієнтованою педагогікою, особистісно орієнтованими педагогічними технологіями. Такий погляд на систему освіти передбачає зміну парадигми освіти. Раніше в системі освіти України здійснювалася парадигма „викладач – підручник – студент”, у якій головним було викладання. Це не відповідає сучасності, спрямованості на особистісно орієнтований підхід до освіти, який розробляється у межах гуманістичного напряму в філософії, психології та педагогіці. На зміну їй приходить нова парадигма освіти: „студент – підручник – викладач”, у якій пріоритетною має стати самостійна пізнавальна діяльність студента. Проте роль викладача через це не стає менш значимою.

Використання інформаційних технологій дає можливість значно підвищити ефективність інформації, що циркулює в навчально-виховному процесі, за рахунок її своєчасності, корисності, доцільного дозування, доступності, адаптації темпу навчальної інформації до швидкого засвоєння, урахування індивідуальних особливостей студентів, ефективного поєднання індивідуальної та колективної діяльності, методів і засобів навчання, організаційних форм навчального процесу.

Розв’язання розглядуваних проблем, як засвідчують наші дослідження, вимагає розробки нових навчальних дисциплін, курсів, нових методик викладання – нового змісту навчання, нових засобів, організаційних форм і методів навчання, підготовки, супроводу, аналізу, коригування та управління навчальним процесом, розрахованих на значний ухил у самостійну навчальну діяльність дослідницького, творчого характеру та на формування професійних знань студентів і викладачів на основі широкого використання інформаційних технологій.

Актуальність застосування комп’ютерних засобів навчання у ВНЗ визначається такими чинниками: необхідністю впровадження інформаційних технологій, які б забезпечували всебічну оцінку рівня успішності студентів, об’єктивність контролю та можливість організації самоконтролю і самокорекції навчальних досягнень майбутніх учителів трудового навчання; потребою використання комп’ютерних засобів навчання, які б дали змогу реалізовувати індивідуалізацію та диференціацію навчання студентів, забезпечували формування у майбутніх фахівців професійної компетентності та дали змогу звільнити викладача від рутинної роботи. В процесі цього використання комп’ютерних засобів навчання не повинно бути самоціллю в навчально-пізнавальному процесі ВНЗ, а слугувати ефективному розв’язанню розвивальної, виховної та освітньої цілей системи навчання майбутніх фахівців.

Сучасна педагогічна наука виділяє багато позитивних моментів у використанні інформаційних технологій у навчальному процесі, ключовими з яких є:

                   індивідуальність навчання: кожний працює в режимі, який його задовольняє;

         полегшення доступу до інформації, можливість оперативно одержувати необхідні дані в достатньому обсязі.

Проте, поряд із позитивними моментами є й негативні, серед яких найбільше виділяють:

          робота з комп’ютером швидко втомлює, може погано впливати на зір чи навіть призводити до розладів нервової системи;

          оскільки діалог із машиною синтаксично збіднений, то нерідко студент почуває себе ущемленим, що з часом може викликати стійкий негативізм до машини;

          навчання з використанням інформаційних технологій не розвиває здатності у студентів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливість усного мовлення, не забезпечуючи емоційної сфери мислення;

          не всі достатньо добре сприймають текст із монітора;

          наявність неякісної, а часто і шкідливої інформації в глобальній мережі INTERNET.

Можна навести багато аргументів „за” i „проти” щодо використання інформаційних технологій у навчальному процесі. Якщо говорити про дію на зір; чи іонізуюче випромінювання монітора, то технології настільки швидко розвиваються, що питання негативної дії на організм невдовзі взагалі буде знято, а про іонізуюче випромінювання в матрицях на рідких кристалах взагалі не варто вести мови (питання вартості моніторів на рідких кристалах тут некоректне). Якщо в групі є студенти, які недостатньо добре сприймають інформацію з екрана монітора або сприймають її короткий термін часу (за нашими спостереженнями це студенти хворі на цукровий діабет, особливо інсулінозалежні), то завжди є можливість роздрукувати інформацію на паперовий носій, а мультимедіадані вони можуть сприймати з монітора, правда, дещо більш віддаленого.

Якщо говорити про засміченість INTERNET ресурсів (нині у нас це не тільки проблема INTERNET, а й усього мультимедійного простору: газети, телебачення та ін.) неякісною i шкідливою інформацією, то ця проблема зараз може бути розв’язана програмно, тобто ми можемо обмежити огляд ресурсів, що мають небажану інформацію. Найпростіше це можна розв’язати штатними засобами наявними в операційній системі наприклад, зайшовши в Панель управління відкриваємо Властивості оглядача i вибираємо закладку Зміст, де включаємо Обмеження того, що нам необхідне (порнографія, насилля i т.п.).

Що стосується розвитку мислення взагалі, чи образного зокрема, то є ґрунтовні дослідження науковців, які свідчать про користь використання мультимедійних технології. Доведено, що однією із важливих умов успішного розвитку i функціонування пам’яті є постійне завантажування мозку новою інформацією. Під час цього не так важливо, який конкретно спосіб навчання використовується. Будучи саморегулюючою системою, мозок неминуче відгукнеться на такий вплив i не тільки пам’ять, а й інші функції мозку будуть постійно удосконалюватися. Межі цьому удосконалюванню не виявлено. Як свідчать дослідження у галузі психології, заняття на комп’ютерах безумовно мають позитивний ефект: підвищують когнітивні здібності, кмітливість i уяву, хоча до дванадцятирічного віку людина є найбільш сприйнятливою до негативного впливу на психофізичний стан.

Особливо ефективним є навчання, коли студенти виступають у ролі самостійних розробників комп’ютерних програм. Причому вони повинні самі (викладач виступає в ролі консультанта-замовника програми) змоделювати знання, провести їхню алгоритмізацію і за наявності навичок програмування видати у вигляді готового програмного продукту. Такий процес створення програм є довготривалий, потребує чималих зусиль як від викладача, так i від студентів задіяних у цей процес, але вартий особливої уваги тому, що дає найвищі результати.

Окремо хотілося б зупинитися на питанні використання відеозаписів у навчальному процесі як одного із складників інформаційних технологій. Як показує наша практика, використання відео в навчанні значно інтенсифікує процес оволодіння знаннями і вміннями. З теорії навчання відомо, що якщо під час навчання із використанням текстової інформації інтенсивність його складає біля 25%, а під час супроводу текстів звуковим рядом вона збільшується до 50%, то в процесі спільного використання текстової, звукової і відеоінформації вона дорівнює приблизно 75%. Поширеність технічних засобів запису, збереження та передачі відеоінформації, швидкий прогрес технологій роботи з відео на комп’ютері та передачі відеоінформації комп’ютерною мережею дали поштовх новим можливостям використання відео технологій у навчанні. Завдяки появі простого у використанні i відносно доступного за вартістю знімального i монтажного відеообладнання, з’явилася можливість створення відеопрограм, що несуть конкретну навчальну мету. Ці відеопрограми можуть носити характер:

        основного змісту навчального матеріалу з навчальної дисципліни;

        додаткового навчального матеріалу для СРС;

        ілюстративного навчального матеріалу для групових занять, або гіпертекстових комп’ютерних підручників;

        тестових завдань для систем автоматизованого тестування.

Застосування методів телекомунікаційних технологій у навчальному процесі ми означуємо як телеосвіту.

Система телеосвіти полягає у використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій для забезпечення доступу студентів-педагогів чи дипломованих фахівців до будь-яких джерел інформації, розміщених на відстані.

В основі технологій одержання інформації, які використовуються в телеосвіті, лежать обчислювальні мережі.

Обчислювальна мережа – спосіб об’єднання комп’ютерів, розміщених на різній відстані, з метою взаємного обміну інформацією.

Основним критерієм у процесі прийняття рішень щодо організації телекомунікацій і їхнього впровадження в навчальний процес є питання про типи завдань, які під час цього можуть бути виконаними. В цілому телекомунікаційні засоби дозволяють виконувати обмін файлами, обмін факсимільними повідомленнями, обмін алфавітно-цифровою інформацією, голосовий і відеоконференцзв’язок у режимі реального часу.

Мережа ВНЗ забезпечує доступ до електронної картотеки і електронних підручників бібліотеки; доступ до баз даних кафедр; передачу повідомлень між кафедрами і адміністрацією; проведення міжкафедральних телеконференцій, відеолекцій, практичних занять тощо; завершує підготовку до під’єднання в мережу вищого рівня.

Наступний рівень телекомунікацій передбачає створення національного інформаційного телепедагогічного простору, завдяки йому може здійснюватися комп’ютерний зв’язок між усіма закладами Міністерства освіти і науки України. Це, на наш погляд, надає можливість:

       доступу до всіх видів інформації, розміщених на домашніх сторінках закладів МОН України, об’єднаних в мережу;

       проведення віддаленого навчання (лекцій, практичних, лабораторних занять, семінарів тощо) із залученням провідних фахівців;

       проведення міжвузівських телеконференцій;

       обміну повідомленнями між ВНЗ і МОН України.

Звичайно, це наша перспектива, проте саме на такому рівні може здійснюватися власне телеосвіта – освіта на відстані. Єдиним обмеженням цього є вартісне обладнання. Тому створення телепедагогічного простору держави доцільно проводити поетапно, з поступовим залученням все більшої кількості навчальних закладів.

Важливим досягненням людства в галузі накопичення, передачі та збереження інформації є створення мережі INTERNET. INTERNET – це різновид інформаційного транспорту, що стоїть поряд з поштою, телефоном, телеграфом, телебаченням і радіо, який поєднує в собі всі їхні можливості, це невичерпний колодязь інформації, i, недарма, в пункті 9. „Концепції Національної програми інформатизації” сказано, що першочерговим завданням є створення глобальної комп’ютерної мережі освіти і науки. В Україні прийняті й інші закони, що регламентують розвиток INTERNET і його інтеграцію в науку, освіту, культуру й інші галузі [5]. На теренах України побудована i діє освітня мережа URAN, яка покликана мати значне інтелектуальне наповнення, вміщувати бази даних i знань із різних напрямів науки i освіти, електронні бібліотеки, системи пошуку інформації, забезпечувати спільне віддалене користування потужними обчислювальними ресурсами, роботу в режимі віртуальних наукових i освітніх лабораторій, здійснювати мультисервісну обробку інформації (графічну, відео- та аудіоінформацію).

Забезпечення інформаційних потреб людства не мислиться без застосування інформаційних технологій. Процес інформатизації найтіснішим чином пов’язаний із системою освіти. Інформатизація освіти здійснюється за такими напрямами:

        удосконалення базової підготовки студентів з інформатики;

        удосконалення системи підготовки i перепідготовки викладацького складу в галузі інформаційних технологій;

        інформатизація процесу навчання i виховання;

        забезпечення системи освіти технічними засобами інформатизації;

        створення сучасного національного інформаційного середовища та інтеграція у нього закладів освіти.

Серед основних цілей, які досягаються у процесі інформатизації, можна виділити наступні: покращення якості навчання за рахунок більш повного використання доступної інформації; підвищення ефективності навчального процесу на основі його індивідуалізації та інтенсифікації; реалізація перспективних форм, методів навчання із орієнтацією на розвивальну та випереджаючу освіту; досягнення продуктивного рівня професійної підготовки в процесі навчання дисциплінам; інтеграція всіх видів навчальної діяльності під час вивчення дисциплін у межах єдиної методології, що базується на застосуванні інформаційних технологій; підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Активна політика з боку виробників комп’ютерної техніки і програмного забезпечення призвела до того, що людина сучасного інформаційного суспільства не може обійтися без комп’ютера. Проте на запитання, як нові технології ефективно застосувати в системі освіти навіть фахівці розвинутих країн відповісти не зможуть. Основні проблеми, що виникають під час цього:

– переробка навчального курсу для його комп’ютеризації;

– побудова навчального процесу із застосуванням комп’ютера;

– визначення частки навчального матеріалу, який слід реалізувати із застосуванням комп’ютера;

– визначення засобів, якими слід здійснювати контроль знань;

– які саме інформаційні технології застосовувати для реалізації поставлених педагогічних i дидактичних завдань [1].

Комп’ютер допомагає швидко розв’язувати різноманітні практичні навчальні завдання, але він не враховує вимог i мотивів особистісної діяльності, моральних цінностей, існуючих методів пізнання, якщо вони не формалізовані в програмі. В навчальному процесі, використовуючи оперування інформацією, допомагаючи контролювати знання студентів, в розрахунках та проведенні наукового пошуку, комп’ютерна техніка не може враховувати: виховну функцію контролю, проблеми розвитку технічної мови у студентів, вміння письмово викладати думки i таке інше. Цей факт слід враховувати, застосовуючи комп’ютер у процесі навчання студентів.

У курсах загальнотехнічних дисциплін є широкі можливості для використання комп’ютерів, оскільки вже в процесі виконання розрахунково-графічних завдань і розв’язування задач студенти набувають навичок у схематизації механічних явищ, у наданні конкретним технічним задачам абстрактної математичної форми. Послідовність дій у процесі розв’язання технічних задач дозволяє набути досвіду i навичок у складанні алгоритмів, що значно полегшує перехід до використання комп’ютера в навчанні. Однак, під час застосування інформаційних технологій у процесі вивчення загальнотехнічних дисциплін існують проблеми, що пов’язані не стільки з наявністю в достатній кількості комп’ютерів, скільки відсутністю добре відпрацьованих методик їхнього використання. Адже під час збільшення кількості завдань, які виконуються на комп’ютері, у майбутніх учителів трудового навчання зменшується якість розуміння технічних процесів, які відбуваються у механічній системі. Результати аналізу досвіду роботи в навчальному закладі дозволяють стверджувати, що комп’ютерну техніку доцільно використовувати для виконання трудомістких розрахунків, які не потребують спеціальних знань i в той самий час зменшують витрати часу на знаходження необхідних параметрів; для ілюстрації одержаних результатів (у вигляді графіків, таблиць, діаграм); для контролю та самоконтролю знань майбутніх учителів трудового навчання у процесі застосування автоматизованих навчально-контролюючих програм.

Діалогова підсистема є підсистемою імітаційної системи. Студент має можливість у режимі діалогу взаємодіяти з програмою, відповідаючи на запитання комп’ютера. Відповіді майбутніх учителів трудового навчання є основою для створення моделі стану їхніх знань, на базі чого добирається відповідна стратегія навчання та адаптується до студента.

Із охарактеризованого вище можна дійти висновку: система автоматизованого проведення лабораторних робіт із використанням методів імітаційного моделювання має переваги порівняно з традиційними методами. Така система є новою технологією навчання з використанням комп’ютерів.

Аналіз теоретичних і практичних напрацювань у межах означеної проблеми дозволяє виділити основні принципи реалізації цілісної системи впровадження інформаційних технологій в навчальний процес:

       принцип новизни завдань, який полягає в тому, щоб за допомогою комп’ютера розв’язувати ті навчальні завдання, які через об’єктивні причини (великий обсяг інформації, значні витрати часу) на даний момент не розв’язуються або розв’язуються не в повному обсязі;

       принцип системного підходу, на основі якого впровадження комп’ютерної техніки має базуватися на системному аналізі процесу навчання;

               принцип керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів, сутність якого полягає в тому, що ефективність застосування інформаційних технологій буде досягатися за умови, якщо програмне забезпечення та його впровадження у навчально-виховний процес буде здійснюватись під безпосереднім контролем керівника;

               принцип неперервного розвитку, що знаходить відображення в тому, що створена інформаційна база підвищення пізнавальної активності майбутніх учителів трудового навчання зазнає певного перекомпонування в міру розвитку педагогіки, окремих методик, вимог освітньої політики, що постійно змінюються;

       принцип єдиної навчальної інформаційної бази, згідно з яким на комп’ютерних носіях нагромаджується i постійно оновлюється інформація, необхідна для розв’язання усіх навчальних завдань з активізації пізнавальної діяльності майбутніх учителів трудового навчання.

Інформаційні технології відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, надають можливість для творчості, набуття і закріплення професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Запровадження ІТН в педагогічний процес якісно змінює освіту в цілому, розв’язуючи низку нових дидактичних завдань зокрема, достатньо широкого використання набули навчальне моделювання, гіпертекст, мультимедіа, телекомунікації, доступ до професійних баз даних i т.п. Інтеграція традиційних i нових технологій навчання дозволяє створити сучасне освітнє інформаційне середовище.

ПЗНП поділяють на:

– проблемно орієнтовані (розв’язання певної навчальної проблеми, що вимагає її вивчення або вирішення);

об’ектно зopiєнтовані (здійснення деякої діяльності, пов’язаної наприклад, з підготовкою текстів, інформаційно-пошуковою системою, базою даних);

наочно орієнтовані (представлення на екрані в різній формі навчальної інформації);

– навчально-контролюючі (ініціація процесів засвоєння знань, придбання вмінь, навичок навчальної або практичної діяльності; ефективне здійснення контролю результатів навчання, тренаж, повторення);

– інтерактивні (активізація пізнавальної діяльності студентів (учнів), формування i розвиток певних видів мислення тощо) [4].

Назвемо найзначущіші, з позиції дидактичних принципів, методичні заходи, які найбільш ефективно реалізується із використанням ППЗ:

– індивідуалізація i диференціація процесу навчання (можливість поетапного просування до мети по лініях різного ступеня складності);

– здійснення контролю із зворотним зв’язком, діагностикою помилок (констатація причин помилкових дій студента (учня) i представлення на екрані комп’ютера відповідних коментарів) за наслідками навчання i оцінкою результатів навчальної діяльності;

      здійснення самоконтролю i самокорекції;

      здійснення тренування у процесі засвоєння навчального матеріалу i самопідготовки;

вивільнення навчального часу за рахунок виконання на комп’ютері трудомістких обчислювальних робіт i діяльності, пов’язаної з числовим аналізом;

– комп’ютерна візуалізація навчальної інформації, представлення графічної інтерпретації досліджуваної закономірності процесу;

–   моделювання i імітація об’єктів, процесів або явищ, що вивчаються або досліджуються;

– створення i використання інформаційних баз даних, необхідних для навчальної діяльності, i забезпечення доступу до мережі інформації;

– посилення мотивації навчання;

– озброєння навчальною стратегією засвоєння навчального матеріалу; розвиток певного виду мислення;

формування вміння ухвалювати оптимальне рішення у складній ситуації;

– формування культури навчальної діяльності, інформаційної культури студента (учня) за рахунок використання системи відповідних текстів, електронних таблиць, баз даних або інтегрованих пакетів [4].

У педагогічній літературі, присвяченій інформаційним засобам навчання (програмно-апаратні та технічні засоби), розглядаються різні педагогічні функції. 3а допомогою таких засобів навчання, навчальних комп’ютерних програм, відповідної методики їхнього використання, можна розв’язувати низку дидактичних завдань:

        підвищувати ефективність процесу навчання;

        нести інформацію про явище, процес, об’єкт, що вивчається;

        допомагати викладачеві поліпшувати викладання матеріалу;

        знайомити студентів із широким колом питань;

        підвищувати наочність;

        розвивати пізнавальну активність студентів;

        сприяти активізації розумової діяльності студентів;

        створювати умови для самостійної діяльності;

        викликати певне емоційне ставлення до навчального матеріалу;

        враховувати індивідуальні можливості студентів [2, с. 52].

Інформаційні технології відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, „підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження i закріплення професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми i методи навчання” [3, с. 171]. У студентів з’являється стійкий інтерес до навчання i пізнавальні мотиви, формуються потреби в самонавчанні, саморозвитку, а також уміння самовизначатися у навчальній діяльності з усвідомленням особистісної відповідальності в ній.

Спектр освітніх технологій, що застосовуються у світовій практиці досить широкий: телебачення, мультимедійні комп’ютерні засоби i, звичайно, INTERNET, що є невичерпним джерелом інформації i знань, засобом одержання текстових, аудіо i відеоматеріалів, які дозволяють проводити аудіо i відеоконференції.

Отже, сучасні засоби інформаційних технологій дозволяють реалізувати всі передові педагогічні ідеї, підходи, концепції, які орієнтуються на формування творчої особистості, розвиток особистісних механізмів адаптації до соціальних умов, готовності та здатності вдосконалювати свою професійну діяльність. Це зумовлено тим, що з’явилася реальна можливість побудувати навчальний процес у системі студент – посередник – викладач, де в якості посередника виступають сучасні засоби інформаційних технологій, які дозволяють індивідуалізувати навчання і забезпечити безперервний зворотний зв’язок.

Ефективне застосування інформаційних технологій у процесі формування професійних знань і умінь майбутніх учителів можливе лише в тому випадку, якщо будуть реалізовані такі умови: індивідуальний режим роботи на комп’ютері; відповідність комп’ютерної техніки, як ТЗН, вимогам, що висуваються у сфері освіти; розроблене якісне програмне забезпечення, яке дозволяє використовувати комп’ютер як технічний засіб навчання і як знаряддя діяльності студентів; забезпечена відповідна підготовка викладачів і студентів до проведення занять з використанням інформаційних технологій; розроблена і експериментально перевірена методика використання інформаційних технологій у процесі формування професійних знань і умінь майбутніх учителів трудового навчання.

ПВНЗ мають забезпечити підготовку майбутніх учителів трудового навчання, які могли б реалізувати нові методи навчання і нові освітні технології, забезпечити лідерство в підтримці сучасних принципів навчання. Проте для цього викладачі ПВНЗ мають не тільки розробляти нові теоретичні моделі, а й використовувати їх у власній практиці. Треба готувати нового вчителя предметника, тобто, навчаючи його самого, його професії з використанням інформаційних технологій. У процесі вивчення інформаційних технологій потрібно навчати його розробляти ППЗ. Завдання майбутнього вчителя трудового навчання – добре навчати своєму предмету, використовуючи сучасні технології навчання, у тому числі інформаційні, дистанційні тощо.

 

Література:

1.      Выштынецкий Е.Й. Вопросы применения информационных технологий в сфере образования и обучения // Информационные технологии. – 1998. – № 2. – С. 10-14.

2.     Кузнєцов В.М. Место аудиовизуальных средств обучения в учебном процессе / Формы и методы активизации творческой деятельности студентов в процессе обучения: Межвузовский сборник; – Петрозаводск, 1985. – 160 с.

3.            Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пехота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пехоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255 c.

4.     Роберт И.В. Концепция внедрения средств новых информационных технологий в учебный процесс общеобразовательной школы / НИИ шк. оборудования и техн. средств обучения АПН СССР. – М., 1996.

5.     Указ президента України. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні. http://dl.sumdu.edu.ua/zak 1 .html

 

 


 

Відеоряд ППЗ „Будова токарно-гвинторізного верстата” з предмету „Практикум в навчальних майстернях”

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тестові завдання для лабораторної роботи № 11 „Вивчення коробки передач, понижуючого редуктора і ходозменшувача тракторів сімейства МТЗ та ЮМЗ” з предмету „Автомобіль і трактор”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 


 

 

 

Тестові завдання для лабораторної роботи „Вивчення електрифікованого інструменту для обробітку деревини” з предмету „Практикум в навчальних майстернях”