ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ВНЗ

 

Інтеграція вищої освіти України до загальноєвропейського освітнього простору зумовила проблему реформування системи підготовки кадрів за міжнародними вимогами. В умовах зростання обсягів інформації з більшості галузей науки, техніки та виробництва, а також швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та Інтернет зумовили необхідність інтенсифікувати процес навчання, здійснення підготовки висококваліфікованих фахівців, використовуючи новітні методики навчання.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій сприяв активному їх упровадження в навчальний процес, змінюючи форми, методи та технології підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ.

Усе це зумовило розвиток інноваційних процесів в освітній практиці і висунуло проблему використання відповідних інновацій у підготовці сучасних фахівців.

Таким чином, нині актуальною проблемою освіти в Україні є побудова та впровадження в освітній процес відповідних інновацій.

Інновації в освіті – процес створення, запровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, засобів, педагогічних та управлінських технологій, у результаті яких підвищуються показники (рівні) досягнень структурних компонентів освіти, відбувається перехід системи до якісного іншого стану [2, с. 338].

Аналіз попередніх досліджень свідчить, що проблемі інноваційного руху присвячені дослідження вчених, діяльність яких спрямовано на формування якісно нових, альтернативних компетенцій та педагогічних систем.

Проблемам змісту освіти присвячені дослідження Ю. Бабанського, С. Гончаренка,В. Безпалько Н. Ничкало; оптимізації навчально-виховного процесу – Б. Дегтярьова, А. Зільберштейна, В. Максименка, І. Федоренка; методів навчання: В. Зяткін, В. Корнєв, Л. Момот, В. Онищук, Є. Пєтухов; використання ІКТ у навчальному процесі: В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, Н. Морзе, Є. Полат, І. Роберт, І. Трайнєв та ін.

Однією з нагальних завдань освіти нині є створення системи відкритої освіти, що забезпечує загальнонаціональний доступ до освітніх ресурсів.

Інтенсивний розвиток ІКТ, інформаційно-комунікаційних мережевих (ІКМ) технологій привели до їх використання в освітній діяльності. На зміну статичного Веб 1.0 прийшов динамічний Веб 2.0, що дозволив розвинути інтерактивні технології, а розвиток Веб 2.0 сприяв появі Веб 3.0 – спілкування в мережі. З 2008 року починає свій розвиток нова технологія – Технологія хмарних обчислень.

Хмарні обчислення (англ. cloud computing) – це модель забезпечення повсюдного і зручного мережевого доступу за вимогою до спільного пулу конфігурованих обчислювальних ресурсів (наприклад, мережам передачі даних, серверам, пристроям збереження даних, додаткам і сервісам – як спільно, так і окремо), котрі можуть бути оперативно представлені з мінімальними експлуатаційними витратами або зверненнями до провайдера [Вікіпедія].

Застосування сучасних ІКТ і ІКМ дає можливість створення якісного нового інформаційного освітнього середовища, середовища без кордонів з можливістю побудови системи електронного навчання. Одним із пріоритетних напрямів у цій області є широке впровадження електронних технологій у навчальний процес.

Електронне навчання – це система навчання, що пропонує використання Інтернет-технологій, електронних бібліотек, навчально-методичних мультимедіа-матеріалів, віртуальних лабораторних практикумів і т. ін.

Інакше кажучи, електронне навчання (е-Learning) – це перспективна модель навчання, заснована на використанні нових мультимедійний технологій й Інтернету для підвищення якості навчання шляхом полегшення доступу до ресурсів і послуг, а також обміну ними спільною роботою на відстані [1, с 52].

Технології електронного навчання можуть застосовуватися в різних формах навчання:

        в процесі очної та заочної форм навчання – вони допомагають організовувати самостійну роботу і проводити безперервний моніторинг навчального процесу;

        під час заочної форми – інформаційні технології є основною формою подачі матеріалу, сприяють формуванню навичок практичної роботи, допомагають організовувати моніторинг навчального процесу.

Принцип поєднання аудиторних і електронних форм викладання, тобто ведення так званого змішаного навчання – забезпечує можливість поєднання в навчальному процесі рис аудиторної та електронної форм навчання.

Дослідження свідчать, що в більшості випадків набуло використання змішана модель навчання, яка передбачає поєднання очного і електронного навчання. Змішане навчання використовує різноманітні методи і способи доставки навчального матеріалу з метою забезпечення ефективності навчального процесу.

Змішане навчання (blended learning) передбачає створення комфортного освітнього інформаційного середовища, системи комунікацій, що доставляють необхідну інформацію.

Практична реалізація моделей змішаного навчання як інструменту модернізації сучасної освіти передбачає створення нових педагогічних методик, що базуються на інтеграції традиційних підходів до організації навчального процесу (аудиторного навчання і електронного).

Розглянемо традиційне (аудиторне) навчання, його можливості. Воно:

        забезпечує соціальну взаємодію, що надає можливість спілкування студентів з викладачем;

        пропонує знайоме й звичні для студентів методи;

        створює інтерактивний освітній простір, в якому кожен студент може перевірити свої позиції, відношення та пропозиції оточуючих, негайний зворотний зв’язок від викладача щодо правильності відповідей.

Електронне навчання (e-learning) має наступні можливості:

        дозволяє змінювати темп, час, місце навчання;

        пропонує максимальні рівні можливості і зручності у вивченні навчального матеріалу для студентів;

        відкриває можливість своєчасної актуалізації змісту контенту.

Результатом впровадження комп’ютерних технологій в освіті є різке розширення сектора самостійної навчальної роботи. Комп’ютер покликаний розв’язати низку питань освітньої діяльності, що вимагає постійного збільшення кількості педагогів у традиційній системі, заміну нетворчих функцій педагогів.

Відомо, що самостійна навчальна робота ефективна тільки в активно-діяльнісній формі. Принципове нововведення, що внесене комп’ютером у навчальний процес, – інтерактивність, що дозволяє розвивати активно-діяльнісні форми навчання. Саме ця нова якість дозволяє здійснювати ефективно, реально корисне розширення самостійної навчальної роботи у ВНЗ.

З метою реалізації одержання освіти на базі комп’ютерних технологій необхідно реалізувати відповідні технології навчання, що містять наступні три компоненти:

        апаратно-програмний базис;

        підготовлений викладач;

        електронні навчальні матеріали.

Найбільш суттєві зміни стосуються створення і використання відповідних навчальних матеріалів. Необхідно зазначити, що електронні навчальні матеріал лише доповнюють діючі підручники, не замінюючи їх, та наповнюють електронний інформаційно-освітній простір. При цьому основна функція поліграфічного видання – передача інформації – зберігається, оскільки книга за зручністю та широтою застосування поки поза конкуренцією.

Таким чином, виникає потреба в створенні електронних навчальних матеріалів. Навчальні електронні видання та ресурси забезпечують, розширюють можливості навчального процесу. Електронні навчальні посібники містять систематизований матеріал у межах програми навчальної дисципліни. Вони призначені для вивчення предмету від початку до кінця відповідної навчальної програми, передбачають всі види навчальної діяльності: одержання інформації, практичні заняття, контроль знань студентів та ін. Навчальні електронні видання мають на меті підтримку роботи і розширення можливостей викладача, самостійної роботи студентів.

Слід зазначити особливу значимість електронних навчально-методичних комплексів (ЕНМК) у здійсненні та забезпеченні системи відкритого навчання, самостійної роботи студентів.

Електронний навчально-методичний комплекс – це інформаційний освітній ресурс, який використовується з метою викладу структурованого навчального матеріалу дисципліни, забезпечення поточного контролю, проміжної атестації, а також управління пізнавальною діяльністю студентів у процесі реалізації освітніх програм ВНЗ [1, с. 55].

Основна мета створення ЕНМК – надати студентам повний комплекс навчально-методичних матеріалів для здійснення самостійного індивідуального вивчення дисципліни.

ЕНМК дозволяє:

        ефективно управляти діяльністю з вивчення навчальної дисципліни;

        стимулювати навчально-пізнавальну діяльність;

        забезпечувати раціональне поєднання різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням дидактичних можливостей кожного з них відповідно до рівня засвоєння навчального матеріалу;

        раціонально поєднувати різноманітні технології представлення навчального матеріалу (текст, графіку, аудіо, відео, анімацію);

        використовувати розміщені матеріали для проведення віртуальних семінарів, ділових ігор, роботі в проектах та ін.

Структура ЕНМК має такі складові:

І блок – методичний:

        анотація;

        державний стандарт;

        навчальна програма;

        робоча програма.

ІІ блок – теоретичний:

        електронний навчальний посібник;

        лекції;

        семінарські заняття.

ІІІ блок – практичний:

        практичні заняття;

        лабораторні заняття;

        завдання для самостійного відпрацювання.

ІV блок контролюючий:

        контрольні роботи;

        тести.

V блок додаткові матеріали:

        література (електронна бібліотека);

        додаткова інформація;

        словник термінів;

        додаткова література;

        творчі роботи студентів.

Поряд з цим, використання ЕНМК має певні недоліки:

1)     потреба в часі для навчання студентів працювати з ЕНМК;

2)     відсутність бажання студентів працювати з матеріалами, які вже розглядалися на заняттях;

3)     робота з ЕНМК відштовхує студентів від традиційного навчання, використання підручників, посібників та ін.;

4)     систематичне використання та робота з ЕНМК приводить до швидкої втомлюваності студентів.

Отже, використання ЕНМК, які розміщені в мережі, в професійній підготовці майбутніх фахівців дозволить підвищити якість навчання, навчить їх самостійно навчатися і працювати з навчальними матеріалами, привчить навчатися впродовж усього життя.

Зазначимо, що особливий інтерес під час застосування електронних технологій навчання становить можливість організації безперервного моніторингу.

Аналіз елементів моніторингу дозволяє контролювати рівень якості знань студентів на всіх етапах навчання, а не тільки на момент атестації, як було в традиційній системі навчання.

Виокремимо елементи моніторингу:

        академічна активність;

        рубіжний контроль;

        результати практичних завдань (курсові, лабораторні роботи, індивідуальні завдання, тести);

        підсумковий контроль.

При цьому, аналіз академічної активності дозволяє оцінити:

        ступінь опрацювання теоретичного матеріалу (вивчення теорії);

        попередній рівень одержаних знань (самоконтроль);

        систематичність і якість одержаних практичних навичок (робота над завданнями, участь у семінарах і лабораторних практикумах);

        ступінь творчого підходу до вивчення матеріалу (участь в обговореннях на форумі, листування з тютором).