Грант 2009




«Використання сервісів WEB 2.0 у підготовці майбутніх педагогів»

Актуальність проекту. На сучасному етапі в Україні відбувається зміна освітньої парадигми. Педагогічні колективи навчальних закладів мають можливість вибирати та конструювати педагогічний процес за різноманітними моделями, в тому числі авторськими. В цьому напрямі йде освітній процес: розробка варіантів його змісту, використання можливостей сучасної дидактики в підвищенні ефективності підготовки фахівців, наукова розробка і практичне обґрунтування нових ідей та технологій. Приймаючи до уваги актуальні нині лозунги «освіта через усе життя» та «освіта для усіх» особливого значення набуває задача створення інформаційного освітнього простору, а світовий досвід показує, що одним з ефективних шляхів забезпечення масовості й доступності освіти являється електронне навчання.

Розвиток Інтернету, WWW за останні 2-5 років та понині в значній мірі здійснюється шляхом активного впровадження ряду принципів та технологій, які одержали спільну назву Веб 2.0. Сам термін Веб 2.0 вперше з’явився в 2004 році та покликаний ілюструвати якісні зміни в WWW на 2-му десятилітті його існування. По своїй суті Веб 2.0 не є запереченням існуючих Веб-технологій, а є, швидше їхнім логічним розвитком. Іншим важливим аспектом Веб 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів. На сьогодні «Веб 2.0» розглядається як головний напрям розвитку Інтернету на найближче десятиліття. Зазначимо, що не всі складові комплексу Веб 2.0 є новими. Багато з них (особливо, базові принципи Веб 2.0) були сформовані на початку існування WWW, проте довгий час не впроваджувалися в силу різних причин. Розглянемо детальніше основні відмінності комплексу технологій Веб 2.0 від Веб. Головною особливістю Beб 2.0 є стрімкий ріст активності користувачів, який зокрема проявляється в: участі в Інтернет-спільнотах (зокрема, в форумах); розміщенні коментарів на сайтах; ведення персональних журналів (блогів); розміщення посилань у WWW тощо.

Розвиток інформаційного забезпечення на основі Веб-платформи супроводжується великою кількістю різноманітних Веб-сервісів, які підтримують різні потреби й активність та з особливою повагою ставляться до користувачів, розглядаючи їх як авторів та співавторів мережевого контенту. Соціальні сервіси й діяльність усередині мережевих спільнот відкривають перед педагогічною практикою такі можливості: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів; самостійне створення мережевого навчального змісту; освоєння інформаційних концепцій, знань і навичок; спостереження за діяльністю учасників спільноти практики; створення навчальних ситуацій, в яких ми можемо спостерігати й вивчати недоступні раніше феномени.

Нині практично всі сфери життя сучасної людини зазнали суттєвих змін внаслідок впливу комп’ютерних та інформаційних технологій. Сфера освіти також не стала винятком. Для успішного розвитку електронного навчання необхідно забезпечити виконання певних умов, серед яких першочерговими, дослідники визначають такі: формування нормативно-правового поля для дистанційної освіти, узгодженого із загальним юридичним забезпеченням освіти; створення відповідної інфраструктури навчальних закладів (центри, кафедри, факультети, інститути та університети електронного навчання); підготовка кваліфікованих викладачів для здійснення ефективного електронного навчання; розробка адекватних навчальних програм і дидактично обґрунтованого електронного навчального ресурсу.

Мета проекту: теоретично обґрунтувати та розробити методику використання в навчальному процесі вищих педагогічних навчальних закладів сервісів Веб 2.0; експериментально перевірити дидактичну ефективність формування професійних знань майбутніх педагогів за допомогою мережевих спільнот.

„ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА”

Актуальність проекту. Становлення та розвиток інформаційного суспільства є характерною рисою ХХІ століття. Саме в інформаційному суспільстві набувають активного розвитку інформаційні та телекомунікаційні технології, створюються умови для ефективного використання знань у вирішенні різноманітних завдань, які постають перед суспільством.

Розвиток інформаційних та internet-технологій, засобів телекомунікацій справляє перетворюючий вплив на формування освітнього середовища. Одержання інформації в сучасних умовах стає життєво необхідним ресурсом, без якого неможливо досягти як навчальних та професійних цілей, так і задоволення багатьох матеріальних та культурних потреб. Завдяки новітнім технологіям змінюється роль, спосіб, швидкість та ефективність використання інформації в процесі навчання.

Завдяки засобам комунікацій створюється можливість одержання інформації та знань на відстані. Навчальне середовище вже не можна охарактеризувати за традиційною схемою, коли його учасниками є або вчитель та учень, або ж учитель та група учнів. Кількість учасників окремого навчального процесу стає потенційно необмеженою. Цим і зумовлено використання терміну “відкрите навчальне середовище”, що передбачає можливість обміну інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та набору джерел інформації.

Для характеристики сучасного навчального середовища існує значна кількість термінів. Серед них: відкрите навчальне середовище (open learning environment), інформаційно-навчальне середовище, середовище дистанційного навчання (distant learning environment), інтерактивне освітнє середовище (interactive learning environment), інформаційний простір навчання, комп'ютерно-орієнтоване навчальне середовище та інші. Спільним для всіх цих понять є те, що, здебільшого, йдеться про навчальне середовище, яке характеризується використанням мережних та інформаційних технологій для підтримки процесу навчання.

Під інформаційним освітнім середовищем відкритої освіти сьогодні розуміють єдиний інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою інтеграції інформації на традиційних та електронних носіях, комп'ютерно-телекомунікаційних технологій взаємодії, що містить віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних, оптимально структуровані навчально-методичні комплекси та розширений апарат дидактики, в якому (просторі) діють принципи нової педагогічної системи. Інформаційне освітнє середовище поєднує широкий вибір навчального програмного забезпечення та мережних технологій, включаючи електронну пошту, форуми, соціальні веб-сервіси, програмне забезпечення колективного використання, чати, відеоконференції, аудіо та відеозаписи та широке коло навчальних інструментів, що базуються на використанні веб-технологій.

Ця тема висвітлена у багатьох працях та дослідженнях: В.Ю. Бикова, Р.С. Гуревича, М.І. Жалдака, І.Г. Захарової, І.М. Кухаренка, Ю.І. Машбиця, Є.С. Полат, С.О. Сисоєвої, П.В. Стефаненко та інших. Особливо активно вивчаються нині аспекти, зосереджені на підходах до навчальних структур, що дозволяють безперешкодно забезпечити кожного користувача навчальним матеріалом за допомогою традиційних або безпровідних мереж.

Мета проекту: теоретично обґрунтувати та розробити методику створення і використання в навчальному процесі педагогічного ВНЗ інтерактивного освітнього середовища для формування професійної компетентності майбутніх педагогів; з’ясувати науково-методичні засади та педагогічні умови використання ІОС для забезпечення різнорівневого, гнучкого, відкритого, демократичного доступу до інформаційно-освітніх ресурсів; розробити й апробувати зміст і структуру інтерактивного освітнього середовища університету; експериментально перевірити дидактичну ефективність формування професійної компетентності майбутніх педагогів засобами інтерактивного освітнього середовища університету.


Детальніше про грант "Використання сервісів WEB 2.0 У Підготовці Майбутніх Педагогів"


Детальніше про грант "Формування професійної компетентності майбутніх педагогів засобами інтерактивного освітнього середовища"