Соціальні сервіси Інтернету

Одним з напрямків розвитку телекомунікаційних мереж є різні форми спілкування людей. З погляду масового користувача можливість прямого обміну інформацією навіть важливіша за суто технологічні завдання забезпечення сумісних обчислень або доступу до сховищ даних.

Сучасні форми спілкування в Мережі сформувалися на основі декількох рішень:

1. Електронна пошта. Ця форма обміну повідомленнями, що історично виникла найпершою, показала саму можливість спілкування за допомогою мереж. Архітектурно призначена для обміну повідомленнями між двома абонентами (“Один до одного”), при невеликій модифікації вона дозволяє обмінюватися інформацією групам людей “Один до багатьох”. Такою модифікацією стали списки розсилки.

2. Телеконференції, групи новин. Телеконференції стали наступним етапом розвитку систем поштових повідомлень. Їхніми особливостями стали, по-перше, зберігання повідомлень і надання зацікавленим особам доступу до всієї історії обміну, а по-друге, угрупування повідомлень в нитки, напрями обговорень.

3. Інтерактивні бесіди. З розвитком телекомунікацій все більша кількість користувачів починає працювати в Мережі в режимі on-line. Для них корисно мати можливість взаємодіяти в режимі реального часу, коли абонент отримує повідомлення практично миттєво (затримка у відповіді не стає принциповою перервою в обміні). Спеціалізований сервіс такого роду отримав назву Internet Relation Chat (у зразковому перекладі — “Дружня бесіда через Інтернет”). У рамках цього сервісу спілкування проходить через спеціалізовані вузли в рамках загальних напрямів — каналів.

Спочатку вільне спілкування користувачів у всіх цих сервісах зовсім не було на меті. Їх призначенням було забезпечення в першу чергу ділових завдань — інформування, обговорення проблем, робочі комунікації. Не дивлячись на їх можливості розповсюдження і розвитку, з появою в мережі індивідуальних (приватних) користувачів, із здешевленням самих комунікацій і устаткування спілкування стало вільнішим, і в рамках цих сервісів почали з'являтися співтовариства — тобто групи людей, серед яких обмін був істотно активнішим і протяжнішим в часі, ніж поза ними. У цих групах почала формуватися деяка історія обміну — особиста і суспільна, з часом з'явилися і особисті відносини.

Такі співтовариства мали (і до цих пір мають) особливості, обумовлені їх технічним характером:

1. Як правило, користувачем у такому співтоваристві вважається формальне ім'я, часто скорочене (нік, від англ. nickname — зменшувальне ім'я, прізвисько, кличка). Один фактичний користувач може виступати під різними позначеннями, ведучи у такий спосіб декілька “життів”.

2. Основним способом комунікації був і залишається обмін текстовими повідомленнями. Оскільки, емоції “чистим” текстом передати складно і не завжди такий текст інтерпретується однаково, то з'явилися знаки, що позначають емоційне забарвлення тексту, — смайли (від англ. smile — усмішка).

3. Характерна особливість групи людей, які часто спілкуються, — накопичення історії відносин (жартів, загальних ситуацій, способів вирішення конфліктів і ін.). Така історія служить частково і засобом пізнання “свій – чужий”. У мережевих співтовариствах однією з форм прояву такої історії стало формування своєрідного стилю спілкування, діалогових скорочень, часто — жаргону.

4. Стиль спілкування в таких середовищах вільніший, ніж у звичайному житті, тому що спілкування ведеться найчастіше від імені “ніка”, який не має статі, віку і соціального статусу.

Сучасні форми спілкування за допомогою Мережі багато в чому схожі на згадані вище сервіси. Адже сервіси ці сформувалися на основі загальноприйнятих уявлень і звичок в обміні інформацією, а ці звички залежать мало від технології (точніше, вони змінюються набагато повільніше). Успадкували сучасні співтовариства і особливості, хоча і стали набагато ширшими і різноманітнішими — за рахунок збільшених технічних можливостей і кількості учасників.

Найбільш поширені сучасні засоби спілкування для своєї роботи використовують програми-браузери і з технічної точки зору є спеціалізованими web-додатками. Такий спосіб організації дозволяє максимально спростити роботу за рахунок використання добре вивченої програми, до якої люди вже звикли, за рахунок максимального скорочення налаштувань системи, а також за рахунок доступності — фактично з таким сервісом можна працювати з будь-якої точки земної кулі.

Сучасні засоби спілкування в Мережі, орієнтовані на використання web-технологій

Опишемо декілька найбільш поширених форм організації спілкування за допомогою ідеології HTML-сторінок:

1. Гостьові книги. Перша і найпростіша форма організації спілкування у вигляді web-додатків. Проста гостьова книга є списком повідомлень: від перших до останніх. Кожен відвідувач може залишити своє повідомлення.

2. Форуми. Ця форма спілкування є практично прямою реалізацією ідеології телеконференцій. Повідомлення користувачів у форумах групуються за темами, які задаються, як правило, першим повідомленням. Усі відвідувачі можуть побачити тему і розмістити своє повідомлення — у відповідь на написані. Історично перші форуми з'явилися як удосконалення гостьових книг і організовували повідомлення в гілці — так як і в телеконференціях. Найпоширенішим видом форумів зараз є табличні форуми, в яких обговорення теми йде лінійно, — це дозволяє швидше прочитати обговорення. Як правило, теми групуються в тематичні форуми, управління системою здійснюють адміністратори і модератори.

3. Блоги (від англ. web logweb-журнал, web-протокол). У цих сервісах кожен учасник веде журнал — тобто залишає записи в хронологічному порядку. Теми записів можуть бути різними; найпоширеніший підхід — це ведення блога як власного щоденника. Інші відвідувачі можуть залишати коментарі на ці записи. Частіше всіх блог ведуть не на своєму окремому сайті (хоча історично саме ця форма була першою), а в рамках крупної системи, схожої на загальнодоступний поштовий сервіс. У цьому випадку користувач, крім можливості вести свій журнал, дістає можливість організовувати стрічку перегляду — список записів з журналів “друзів” (friends), регулювати доступ до записів, шукати собі співбесідників за інтересами. На базі таких систем створюються співтовариства — журнали, які ведуться колективно. У такому співтоваристві його членом може бути розміщене будь-яке повідомлення по напряму діяльності співтовариства. Спектр співтовариств дуже великий — від співтовариства фотографів до співтовариства “Віддам дарма”, — в якому кожен може оголосити про віддачу непотрібної речі ще комусь.

З розповсюдженням цих форм почали утворюватися соціальні мережі, тобто сукупності учасників, об'єднаних середовищем спілкування. Не можна сказати, що такі застосування — єдина база для створення подібних об'єднань, але вона найбільш поширена. На відміну від переважної більшості web-проектів зміст подібних ресурсів, що підтримують такі мережі, формується не чітко обумовленою порівняно невеликою групою людей, а всіма учасниками мережі.

У цілому всі сучасні засоби забезпечення роботи мережевих співтовариств мають декілька загальних рис:

1. У переважній більшості середовищ передбачається реєстрація користувачів, тобто на кожну людину повинен бути заведений обліковий запис. При реєстрації користувач повинен вказати про себе деяку кількість даних для ідентифікації. Багато систем вимагають введення адреси електронної пошти і перевіряють його працездатність, висилаючи лист з кодом активації облікового запису. Якщо адреса невірна, то активувати запис може тільки адміністратор системи.

2. Робота в середовищі проводиться сеансами. Кожен сеанс починається з того, що користувач указує своє ім'я і підтверджує свою особу введенням пароля.

3. Крім облікових даних, користувач налаштовує робоче середовище — зовнішній вигляд, додаткові дані про себе (підпис, ілюстрацію-аватар і тому подібне).

4. Більшість систем, орієнтованих на особисту роботу, мають своєрідну внутрішню систему обміну особистими повідомленнями.

Соціальні мережі і сервіси, які їх підтримують, виявилися дуже ефективним методом забезпечення відвідуваності сайтів, зворотному зв'язку і поступово стали одним із засобів генерації змісту.

На основі такого підходу, коли зміст сайтів генерується відвідувачами в процесі спілкування, з'явилася і швидко набрала популярності досить велика кількість своєрідних web-сервісів.

Наведемо декілька прикладів проектів, які привели до створення соціальних мереж:

1. http://www.livejournal.com. Блог-системаLiveJournal”, “Живий журнал”. Найбільш популярний серед російськомовних користувачів блог-ресурс, вважається одним з перших прикладів сервісів соціальних мереж.

2. http://www.wikipedia.org. Відкрита багатомовна енциклопедія Wikipedia. Ця соціальна система орієнтована на підготовку енциклопедичних статей про будь-яке поняття, яке користувачі визнають потрібним. Система передбачає і можливості корекції і обговорення статей, порівняння їх версій.

3. http://www.flickr.com. Сервіс публікації фотографій. На цьому сервісі кожен відвідувач має можливість опублікувати свої фотографії, вказавши їх пошукові ознаки. Фотографії можна оцінювати і коментувати.

4. http://del.icio.us. Сервіс публікації анотованих посилань. Користувачі цієї мережі, в основному англомовні, публікують посилання з описами, забезпечуючи їх пошуковими критеріями, і ведуть особисті ієрархічні каталоги посилань. У мережі розраховується рейтинг посилання на основі частоти використання в особистих закладках і переходів.

Перераховані сервіси — яскраві і вдалі приклади створення сайтів в рамках концепції web 2.0 — руху по вдосконаленню сучасних web-додатків.

З перерахованих найбільш близьким і корисним для досягнення освітніх цілей, без принципової зміни в методиці викладання нам здається ресурс ru.wikipedia.org (російськомовний розділ відкритої енциклопедії). Його історію і основи використання, включаючи участь у складанні енциклопедії, ми розглянемо детально.

Коротка історія проекту Wikipedia1

Перша вікі, WikiWikiWeb (у зразковому перекладі “швидко-швидко” — на гавайській мові), була розроблена в 1994 році і  в 1995-му вперше з'явилася в  Інтернеті. Першим віки-сайтом стало “Портлендськоє сховище зразків”, створене Уордом Каннінгемом (Ward Cunningham), де  зберігалися фрагменти програмного кода2.

Спочатку проект по створенню вільної (для використання) енциклопедії, розпочатий у березні 2000 року, був орієнтований на підготовку статей ученими і фахівцями академічного середовища і називався “Ньюпедія” (Nupedia).

Наповнення цієї енциклопедії статтями йшло достатньо поволі, і для прискорення роботи 15 січня 2001 року був відкритий паралельний проект Вікіпедія (Wikipedia), в якому і доступ до статей, і їх редагування здійснюється через спеціальний web-сайт. Колективно створюване таким чином гіпертекстове середовище було назване вікі (wiki).

До теперішнього часу початковий проект не дожив.

З 2003 року фінансування проекту здійснює спеціальний добродійний фонд Wikimedia, що формується із спонсорських внесків і продажу рекламно-сувенірної продукції. Сам ресурс повністю безкоштовний і вільний від реклами.

Основний програмний механізм, що забезпечує роботу “великої” Вікіпедії, називається Wikimedia. Він вільно поширюється і будь-хто, який володіє достатньою кваліфікацією і ресурсами, може реалізувати вікі-середовище на своєму сайті.

Створення і редагування статей

При створенні і редагуванні статей у рамках початкового проекту Вікіпедія слід дотримуватися наступних загальних правил:

1. Використовувати чужі матеріали можна тільки при дотриманні правил цитування і законодавства про авторські і суміжні права. При виявленні порушення стаття стирається без попередження, а користувач псує собі репутацію.

2. Статті повинні бути нейтральні і містити виклад всіх істотних точок зору на об'єкт опису.

3. У Вікіпедії не допускаються оригінальні дослідження.

Використання енциклопедії максимально спрощене. На першій сторінці знаходиться список наявних енциклопедій на різних мовах з вказівкою поточної кількості статей. Оскільки російськомовна Вікіпедія поки не ввійшла в 10 найбільш заповнених, то вона знаходиться під стилізованим зображенням земної кулі у розділі “100000+”. Можна звернутися до неї і по прямому посиланню ru.wikipedia.org.

Потрапивши в цей розділ, ви побачите головну сторінку (мал. 1). Головна сторінка містить посилання на розділи енциклопедії, службові і довідкові сторінки і на деякі вже написані статті. Статті, що потрапили в групу вибраних, вважаються кращими статтями російської Вікіпедії. Ми рекомендуємо ознайомитися з ними для того, щоб уявляти собі, як повинна виглядати зразкова стаття і що вона повинна містити. Під нею наводиться приклад тієї або іншої хорошої статті (хоч і не вибраної).

Зліва від інформаційної частини зібрані посилання, які дозволяють орієнтуватися в енциклопедії. По-перше, це розділ навігаційних посилань. По-друге, посилання для учасників — на портал обговорення, на свіжі статті, поточні події.

Нижче розташований основний засіб пошуку потрібної інформації і (разом) початку редагування статей. Це поле введення поняття для пошуку і дві кнопки під ним.

Кнопка “Пошук” виконає пошук введеного словосполучення серед назв і змісту статей. Результатом пошуку буде список посилань (або повідомлення, що таких немає), відсортованих по релевантності.

Кнопка “Перейти” намагається виконати перехід до статті, що описує введене поняття. Якщо такої статті немає, то вам запропонують її створити, тобто набрати на сторінці редагування.

Основні посилання на засоби обговорення і редагування статей розташовані над поточною сторінкою у вигляді закладок. До таких засобів відносяться: “Стаття” — власне зміст поточної сторінки, “Обговорення” — сторінка з обговоренням тих або інших виправлень, “Правка” (вона ж “Перегляд” — якщо зміни заблоковані) — редактор тексту сторінки і, нарешті, “Історія” — список змін сторінки (мал. 2).

Істотною особливістю будь-якої вікі-системи є збереження всіх попередніх версій кожної сторінки. Це дозволяє, порівнюючи їх, визначати внесок кожного учасника або повертатися до попередніх версій, якщо правка була невдалою або невірною.

При відображенні статті ви побачите її текст, можливо, зі вставленим змістом, який створений автоматично на підставі розділів статті. Текст може включати посилання (або внутрішні — на сторінки Вікіпедії, або зовнішні — на сторінки мережі Інтернет). Зовнішні посилання позначаються спеціальним знаком.

Внутрішні посилання фактично є переходом назви, де назва — це те, що вважається посиланням на екрані. Внутрішні посилання можуть бути синього (вже створені статті) або червоного кольору (статті поки немає) (мал. 3). Перехід по червоному посиланню, як і перехід за невизначеним поняттям, приведе до пропозиції створити сторінку.

Така логіка роботи продиктована принципом створення статей енциклопедії. На відміну від звичайної сторінки тут робота починається з введення назви, яка і є описуваним поняттям.

Правка статті з технологічної точки зору мало відрізняється від її створення — тому далі ми говоритимемо в основному про синтаксис мови опису сторінок.

Назви статтям даються в називному відмінку і однині. Якщо назва неоднозначна і вимагає пояснень, то пояснення дається в дужках.

Стаття традиційно починається з того ж словосполучення, яке утворює її назву. Разом з ним записується його етимологія (походження слів), наголос, необхідні додаткові дані. Далі за ним йде визначення або початковий опис, а потім починається і сама стаття.

Основи синтаксису сторінок у Вікіпедії

Стаття (точніше, будь-яка сторінка — обговорення, опис ілюстрації і тому подібне) пишеться на російській3 мові. Абзаци в тексті розділяються порожнім рядком. Для виділення розділу абзац повинен починатися із знаку “=”. Заголовки першого рівня починаються з одного знаку рівності, другої, — з двох. Як правило, більше трьох рівнів заголовків в статті не буває.

Для розстановки зв'язків, вставки ілюстрацій і інших доповнень у тексті робляться позначки. Мова позначок дуже проста і не вимагає багато часу на вивчення. Найчастіші види позначок винесені у вигляді кнопок на панель, яка розташована над редагованим текстом (мал. 4).

Короткий список можливих позначок наводиться в кінці статті.

Ілюстрації

Механізм вікі дозволяє використовувати в статтях иллюстрации4. Слід враховувати, що для забезпечення доступності зображення повинне бути опубліковане на якому-небудь сайті в мережі, а доступ до нього забезпечуватися по протоколу HTTP за допомогою URL.

У проекті вікі зображення або розміщується в локальній Вікіпедії (російською), або на вікі складі (Wikimedia). Доступ до файлів виконується на основі імен, тому перед завантаженням потрібно дати файлу назву, який описує зображення і унікально його визначає. Назву самому зображенню давати не рекомендується для того, щоб його можна було використовувати з різними мовами.

Зображення загальнодоступні, тому варто перед завантаженням власної копії пошукати що вже є. Завантаження зображення можливе тільки для зареєстрованих користувачів.

Для забезпечення правильного перегляду і розширення можливостей подальшого використання рекомендується дотримуватися наступних правил:

1. Зображення завантажується в максимальній якості (в першу чергу — дозволі). Зменшення (для попереднього перегляду) рекомендується забезпечувати засобами самої Вікіпедії (синтаксис описується нижче). Це дозволяє переглядати ілюстрацію на різних моніторах, друкувати, вивчати деталі.

2. Векторні зображення поміщаються у форматі svg.

3. Растрові зображення з плавними колірними переходами і великою кількістю колірних відтінків (наприклад, фотографії) поміщаються у форматі jpeg.

4. Растрові зображення з чіткими межами і порівняно невеликою кількістю квітів поміщаються у форматі png.

5. Анімовані зображення анімації поміщаються у форматі gif.

Рекомендується також при завантаженні описувати зображення.

Описується зображення на автоматично створюваній після завантаження сторінці за допомогою шаблону.

Шаблон — це фактично невелика сторінка, написана заздалегідь заданому формату. Використовуючи шаблон, ви вказуєте тільки параметри, а форматування потім буде виконано на основі опису самого шаблону. У цій статті підготовка шаблонів не розглядається.

Для опису зображення шаблон використовується так:

{ Зображення

| Назва = <!--Название-->

| Опис = <!--Описание-->

| Автор = <!--Автор-->

| Час створення = <!--Время создания-->

| Джерело = <!--Источник-->

| Ліцензія = <!--Лицензия-->

}

Замість тексту в кутових дужках ви можете написати свій.

Щоб розмістити в статті зображення, потрібно вставити в текст позначку наступного вигляду:

[[Зображення: Ім’я_зображення]]

Декілька додаткових параметрів наведені в таблиці.

У деяких випадках буває корисно розмістити в статті декілька зображень — створити так звану “галерею” (наприклад, робіт одного художника або видів одного і того ж місця). Для цього є службовий тег <gallery>. Усередині цього тега наводиться декілька рядків, кожен з яких описує зображення за правилами, перерахованими в таблиці.

Категорії

Крім назви статті, часто буває необхідно якось позначити прив'язку цієї статті до ширшого інформаційного класу. Однієї згадки в тексті мало — як вам відомо, у цьому випадку при пошуку необхідно знати, що саме і в якій формі шукати.

Наприклад, статтю про Москву потрібно якось пов'язати з країною, із загальним списком столиць світу і тому подібне.

Для цього у вікі передбачений механізм категорій. Фактично, категорія — це назва того самого класу, інформаційної спільності.

Позначення прив'язки до категорії виконується вставкою конструкції вигляду:

[[Категорія: Назва класу]]

Таких відміток може бути декілька. Наприклад, стаття про Москву в цьому випадку може відноситися до категорій “Росія”, “Столиці”, і наголошуватися в тексті статті це буде так:

[[Категорія: Россия]] [[Категорія:столиця]]

Якщо категорія до цього не використовувалася, то вона буде автоматично додана при збереженні статті до загального списку категорій. Список наявних категорій можна проглянути на службовій сторінці “Категорії”.

Категорії можна вкладати одна в одну, для цього потрібно в статті — описі категорії додати посилання на більші категорії.

Використання категорій, особливо вкладених, дозволяє організувати ієрархічний пошук статтей, проглядання статтей за загальним напрямом і т.п. Без категорій такий огляд створити досить складно.

Хороша стаття обов'язково включає прив'язки до різних категорій, що збільшує її цінність і загальний зв'язок енциклопедії.

Технічні реалізації, додаткові можливості

Середовище вікі — відкрите і регламентує тільки загальну ідеологію роботи.

Можливості ж цієї ідеології реалізуються за допомогою різних програмних пакетів, які називаються вікі-механізмами (“engine” — механізм, двигун). Основне завдання будь-якого вікі-механізму — це забезпечення перетворення вікі-розмітки в зовнішній вигляд, звичний користувачеві, — найчастіше в HTML-сторінку.

Механізмів існує досить багато, описаний вище механізм MediaWiki — найбільш поширений з них. Інші механізми відрізняються від нього — іноді основною платформою (web-сервером, системою зберігання), наявністю мов написання сценаріїв, можливістю розмежування доступу до статей і їх редагування і іншими додатковими можливостями.

Прикладами таких механізмів можуть служити:

·                     Wikka Wiki вікі-механізм, аналогічний MediaWiki. Використовує PHP і MYSQL.

·                     DidiWiki — дуже маленький і дуже простій вікі-механізм. Написаний на мові C і має вбудований http-сервер. Застосовується для організації персональних сховищ.

·                     FlexWiki. Розроблений на платформі .NET. Розроблений співробітником фірми Microsoft і широко використовується усередині корпорації. Містить такі інструменти, як простори імен (namespaces) і вбудовану мову програмування (WikiTalk).

Додаткові можливості для редагування і відображення інформації часто реалізуються за допомогою розширень (“extensions”). Розширення — це додатковий набір програм, який по обумовлених правилах інтегрується у вікі-механізм і дозволяє розширити можливості представлення інформації.

Прикладом розширення, вже інтегрованого в механізм “великої” вікі, можна назвати TEX. Спочатку TEX — мова розмітки, призначена для набору складних текстів з математичними формулами. У складі MediaWiki вже є розширення, яке дозволяє використовувати цю мову розмітки для відображення формул на сторінках.

Якщо розгортати вікі-механізм MediaWiki на своєму сайті, то додатково можна встановити дуже велику кількість самих різних розширень, наприклад:

·                     GraphViz — пакет програм, розроблений фахівцями лабораторії AT&T для візуалізації різних графів. Для опису графів застосовується текстовий формат, що дозволяє легко інтегрувати його у вікіозмітку.

·                     GISWiki — розширення, що дозволяє прив'язувати статті до географічних координат і відображати положення об'єктів на картах і супутникових фотографіях системи GoogleMaps.

·                     FCKEditor — текстовий редактор, що дозволяє готувати статті без знання мови розмітки, приблизно так, як готуються документи в Microsoft Word.

Кількість розширень для механізму MediaWiki перевищує 190, тому для більшості завдань можна підібрати необхідне рішення. Як і сам механізм вікі, розширення його є вільно поширюваним.

Приклади реалізованих вікі-проектів

1. www.wikipedia.org — проект детально описувався вище. Наймасштабніший з реалізованих проектів у рамках цієї ідеології став і джерелом всіх останніх. Крім основного проекту, існує і цілий ряд супутних:

·                     Вікісклад (Wikimedia) — сховище загальнодоступних мультимедійних матеріалів.

·                     Вікітека — загальнодоступна бібліотека оригінальних текстів.

·                     Вікпідручник — бібліотека загальнодоступного керівництва і підручників.

·                     Вікіновини — система публікації новин.

Доступний і цілий ряд інших проектів.

2. www.letopisi.ru — російськомовний освітній проект. Мета проекту — створення учбової цифрової карти Росії і інших країн, на якій були б відмічені і описані мегаполіси, міста і села такими, як їх бачуть школярі, студенти і вчителі в даний час. Організатори хочуть створити за допомогою цього ресурсу представництва всіх шкіл і освітніх установ країни.

У рамках загального проекту реалізується декілька напрямів, за якими учасники можуть швидко розвивати ресурс, — сімейні історії, історії рідних міст і шкіл і т.д.

3. www.wikiznanie.ru — російськомовний проект, автори якого хотіли б публікувати не тільки готові результати, але і дослідження, що проводяться, гіпотези і інше.

4. 31 жовтня 2006 року глава Національної розвідки (DNI) США Джон Негропонте (John Negroponte) представив “Шпіонопедію” (Intellipedia8), власний варіант реалізації відкритої енциклопедії Вікіпедія. Повідомляється, що “надсекретна” “Шпіонопедія”, до допомоги якої удаються співробітники 16 секретних відомств США, вже містить 28 тисяч статей. Кількість користувачів за півроку, що пройшло з моменту відкриття проекту (запуск “Шпіонопедії” відбувся 17 квітня 2006 року), складає 3600 чоловік. Однією з головних переваг подібного обміну інформацією американські розвідники назвали можливість розгляду всіх можливих точок зору на ту чи іншу проблему, а також те, що всі доповіді з теми можна буде звести в єдину базу даних. На думку спецслужб, це дозволить уникнути провалів, таких, як безуспішні спроби виявити зброю масового ураження в Іраку.

5. Багато невеликі вікі-механізми використовуються для того, щоб організувати власний інформаційний простір при роботі вдома або в невеликій групі людей.

Концепція сторінок, які колективно змінюються, простої мови розмітки і загальнодоступних розширюваних механізмів для їх реалізації — один з найефективніших і простіших в освоєнні підходів до вирішення завдань самого різного призначення. Вікіпедія і механізм вікі — один з найбільш популярних (затребуваних) і досконалих додатків концепції Web 2.0 — руху по розвитку і вдосконаленню web-додатків.

Застосування енциклопедії і її механізмів, особливо саме вивчення підходів і стратегій, які покладені в основу успішних вікі-проектів, може істотно розширити спектр можливостей для організації розвитку учнів, можливості вчителів у забезпеченні доступності і актуальності навчальних матеріалів, краще підготувати учнів до роботи в сучасних умовах.


1 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії, стаття “Вікіпедія”.

2 http://www.celer.spb.ru/wiki/IzKomp'juterry/SamyjjWiki — стаття з тижневика “Компьютера”, схвалена російським вікі-товариством.

3 Зрозуміло, мова залежить від розділу.

4 Викладено на основі статті “Вікіпедія: Зображення”.

5 Врахуйте, що у Вікіпедії не можна давати посилання на платні ресурси, взагалі, реклама у Вікіпедії строго заборонена.

6 Розглядається вставка зображень російської Вікіпедії. Щоб вставити зображення з інших енциклопедій, необхідно використовувати схожу, але складнішу конструкцію.

7 Докладніше з механізмом можна ознайомитися в статті “Вікіпедія: Категорії”.

8 Повідомлення опубліковане агентством Reuters. З певних причин посилань на саму енциклопедію немає.