МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

 

КАФЕДРА ІННОВАЦІЙНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ

 

 

УДК 378.016:004 (062.551)

«Затверджено»

Проректор з наукової роботи

_________доц. Подолянчук С.В.

«_____»_______________2010 р.

 

 

ЗВІТ ПРО НУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ

"Створення освітнього середовища для підготовки педагогів

засобами інформаційних технологій"

(підсумковий)

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник теми: д.п.н., професор                               О.В. Шестопалюк

 

Начальник науково-дослідного сектору                                            В.Ф. Євтєєв

 

 

 

Вінниця-2010


ЗМІСТ

Список виконавців……………………………………………………..3

Реферат………………………………………………………………..4

Вступ……………………………………………………………………...5

Основна частина………………………………………………………..9

Висновки………………………………………………………………194

Література…………………………………………………………….198

Список публікацій виконавців за темою дослідження…………164

Додатки……………………………………………………………….179


СПИСОК ВИКОНАВЦІВ

 

Шестопалюк Олександр Васильович – доктор педагогічних наук, професор, керівник науково-дослідної роботи;

Кадемія Майя Юхимівна – кандидат педагогічних наук, доцент;

Гордійчук Галина Борисівна – кандидат педагогічних наук, доцент;

Коношевський Леонід Леонідович – кандидат педагогічних наук, доцент;

Бойчук Віталій Миколайович кандидат педагогічних наук, доцент;

Шевченко Людмила Станіславівна – кандидат педагогічних наук, старший викладач;

Кириленко Неля Михайлівна – кандидат педагогічних наук, старший викладач.

Петрович Сергій Драганович – асистент


РЕФЕРАТ

 

Загальний обсяг звіту 191 с., 11 табл., 29 рис., 10 додатків, 219 джерел.

Об’єкт дослідження – підготовка педагогів засобами інформаційних технологій.

Предмет дослідження шляхи застосування освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій.

Мета та предмет роботи: теоретично обґрунтувати та розробити методику створення і використання в навчальному процесі педагогічного ВНЗ освітнього інформаційного середовища; з’ясувати науково-методичні засади та педагогічні умови використання освітнього інформаційного середовища для систематизації і структурування навчальної інформації, для забезпечення різнорівневого доступу до інформаційно-освітніх ресурсів; експериментально перевірити дидактичну ефективність формування професійних знань студентів засобами освітнього інформаційного середовища, кафедральної інформаційно-телекомунікаційної мережі.

Предметом наукового дослідження є головні підходи до створення та використання освітнього середовища ВНЗ і проблеми підготовки педагогів до використання його в навчальному процесі.

Практична цінність полягає в тому, що основні положення даної науково-дослідної роботи можуть бути використані аспірантами, здобувачами наукових ступенів під час підготовки кандидатських і докторських дисертацій з проблем використання ІТКТ у вищій школі, а також у загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах.

Результати дослідження дають підстави для висновку, що переважна більшість освітян глибоко усвідомлює швидке зростання ролі інформаційних технологій у житті сучасного суспільства, в тому числі і в освіті. Вони розуміють, що використання освітнього інформаційного середовища, доступ до сучасних джерел інформації є важливою складовою частиною освіти і культури, і готові до кардинальних змін в освіті.

 

ВСТУП

 

Основним предметом науково-дослідної роботи є дидактичні та методичні засади розробки та практичного впровадження в навчальний процес ВНЗ освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій.

Розвиток інформатизації вищої школи потребує комплексного розв’язання завдань, пов’язаних із створенням університетських інформаційно-телекомунікаційних мереж, інформаційних систем і освітніх інформаційних середовищ, найважливішим напрямом розвитку яких є використання інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІТКТ) у навчальному процесі, що включає: створення і впровадження в навчальний процес поряд із традиційними навчальними матеріалами сучасних електронних засобів його підтримки і розвитку; розробку засобів інформаційної підтримки і розвитку навчального процесу; забезпечення якості електронних засобів підтримки і розвитку навчального процесу на основі їх стандартизації і сертифікації; підготовку педагогічних, адміністративних та навчально-допоміжних кадрів університету, які спроможні ефективно використовувати інформаційні технології в навчальному процесі.

Систематизація, структурування інформації та представлення її в інтерактивному вигляді дозволяє значно поліпшити доступ до освітніх інформаційних ресурсів. Створення інформаційно-освітніх середовищ навчальних закладів сприяє логічному впорядкуванню інформації, її систематизації і структуруванню.

Вивчення стану розроблення проблеми створення та використання освітніх інформаційних середовищ у педагогічній, психологічній, спеціальній літературі засвідчує недостатню розробленість даної проблеми. Тому потреба розроблення теоретико-методологічного та науково-методичного обґрунтування концептуальний основ розроблення і використання освітнього середовища для підготовки педагогів, недостатня розробленість теоретичних і практичних  аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження, а саме: "Створення освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій".

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та розробити методику створення і використання в навчальному процесі педагогічного ВНЗ освітнього інформаційного середовища; з’ясувати науково-методичні засади та педагогічні умови використання освітнього інформаційного середовища для систематизації і структурування навчальної інформації, для забезпечення різнорівневого доступу до інформаційно-освітніх ресурсів; експериментально перевірити дидактичну ефективність формування професійних знань студентів засобами освітнього інформаційного середовища, кафедральної інформаційно-телекомунікаційної мережі.

Предметом наукового дослідження є головні підходи до створення та використання освітнього середовища ВНЗ і проблеми підготовки педагогів до використання його в навчальному процесі.

Основні завдання роботи:

-         створення освітнього середовища кафедри інформаційних технологій в освіті і розробка методики його використання в навчально-виховному процесі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Освітнє середовище задовольнятиме такі цілі: підтримка навчального процесу студентів, які навчаються в Інституті математики, фізики і технологічної освіти та інших структурних підрозділах університету; налагодження й підтримка контактів з іншими навчальними закладами (загальноосвітніми школами, ПТНЗ, технікумами і коледжами); загальне представлення кафедри інформаційних технологій в освіті й Інституту математики, фізики і технологічної освіти в WWW для абітурієнтів, студентів, фахівців суміжних професій та ін.;

-         розробка електронних навчальних посібників і підручників з дисциплін, що викладаються викладачами кафедри інформаційних технологій в освіті та методики їхнього використання в навчально-виховному процесі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;

-         розробка контролюючих програм і тестів для діагностики навчальних досягнень студентів і учнів середніх загальноосвітніх шкіл;

-         розробка навчально-методичної літератури та дидактичних матеріалів щодо особливостей створення та використання в навчальному процесі ВНЗ педагогічного спрямування інформаційно-освітнього середовища.

Експериментальна база дослідження: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входила до плану науково-дослідних робіт Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. В рамках дослідження розроблено й апробовано методичне забезпечення курсів: «Інформаційні технології в освіті», «Сучасні інформаційні технології», «Комп’ютерні інформаційні технології в освіті і наукових дослідженнях», «Теорія і методика трудового і професійного навчання», «Методика застосування комп’ютерних технологій при викладанні предметів шкільного курсу».

Розроблено ЕНМК з усіх дисциплін, що забезпечує кафедра інформаційних технологій в освіті, що містять: електронні версії навчальних і робочих програм; матеріали для здійснення самостійної, виховної, профорієнтаційної, науково-дослідної роботи студентів і викладачів; електронні підручники, посібники; тестуючо-контролюючі програми для контролю й самоконтролю знань студентів; тренажери тощо.

Розроблено тестові комп’ютерні програми з усіх дисциплін, що забезпечує кафедра.

Створено медіатеку кафедри.

Розроблено й наповнено навчально-методичними матеріалами освітнє середовище кафедри.

Забезпечено функціонування форуму кафедри, всі структури працюють у Skype, на якому обговорюються актуальні проблеми використання ІКТ у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Створено освітнє середовище Інституту математики, фізики і технологічної освіти й продовжується робота щодо його наповнення відповідними матеріалами.


РОЗДІЛ 1

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

1.1 Поняття і педагогічна суть сучасного інформаційного освітнього середовища

 

Створення високоякісного і високотехнологічного інформаційного освітнього середовища розглядається в основному як достатньо складне технічне завдання, що дозволяє докорінно модернізувати технологічний базис системи освіти, здійснити перехід до відкритої освітньої системи, що відповідає вимогам сучасного суспільства.

Разом з тим не можна заперечувати, що створення інформаційного освітнього середовища - це не тільки технічне завдання. Для його створення, розвитку і експлуатації необхідно повністю використати науково-методичний, організаційний і педагогічний потенціал всієї системи навчального закладу. У зв'язку з цим необхідно враховувати також і проблеми педагогіки в умовах функціонування сучасного інформаційного освітнього середовища.

У широкому сенсі, освітнє середовище є підсистема соціокультурного середовища, сукупність фактів, що історично склалися, обставин, ситуацій. Воно виражається в цілісності спеціально організованих педагогічних умов розвитку особи.

Як зазначає В.Г. Кремень “науковий підхід до розв’язання проблеми освіти ставить за мету оволодіння комплексом знань, умінь, навичок, вироблення професійної компетентності особистості, яка в свою чергу, забезпечить успішне виконання завдань професійної діяльності й комфортне існування в умовах інформаційного суспільства” [126, c. 76].

Термін “інформаційне освітнє середовище” означає нову сутність інтеграції освітнього й інформаційного середовищ. Втілення цієї ідеї вимагає подолання низки серйозних перешкод. І справа тут не лише у функціональній складності самого ІОС, у тих нових проблемах, які проявляються у зв’язку з модернізацією методів навчання. Нові форми роботи припускають видозміну й скорочення персональних контактів викладача й студента. До цієї проблеми приєднується необхідність створення інформаційними засобами механізмів групового навчання. Виникають завдання створення якісних електронних освітніх ресурсів, а також технологій і методик їх використання.

Для характеристики ІОС також наявна значна кількість термінів та їх різних означень. Серед них: відкрите навчальне середовище (open learning environment), інформаційно-навчальне середовище, середовище дистанційного навчання (distant learning environment), інтерактивне середовище (interactive environment) та інші. Спільним для всіх цих понять є те, що, здебільшого, йдеться про навчальне середовище, яке характеризується використанням мережних та інформаційних технологій для підтримки процесу навчання. Узагальнити ці терміни певною мірою можна за допомогою поняття “комп’ютерно-орієнтоване навчальне середовище”, що охоплює будь-які аспекти використання компютера в навчанні.

Мережне середовище навчання (networked learning environment) можна характеризувати (через “створення зв’язків, відношень між людьми та ресурсами шляхом використанням комунікаційних технологій для досягнення цілей, що пов’язані із навчанням” [190, c. 29]. Комп’ютерна підтримка передбачає зберігання та надання навчальної інформації, електронної пошти, дошки оголошень, комп’ютерних конференцій та інших можливостей.

А під інформаційним освітнім середовищем розуміють “єдиний інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою інтеграції інформації на традиційних та електронних носіях, комп’ютерно-телекомунікаційних технологій взаємодії, що містить віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних, оптимально структурований навчально-методичний комплекс та розширений апарат дидактики, в якому (просторі) діють принципи нової педагогічної системи” [190, c. 38].

Інтерактивне навчальне середовище (interactive learning environment) визначають як “web-середовище, що підтримує структуровану взаємодію між членами навчальної спільноти” [190, c. 47].

Кожна сторінка інтерактивного навчального середовища – це об’єкт. Тобто – це сутність, яка “знає як” репрезентувати себе шляхом пересилання HTML тексту на браузер і що робити з полями на кожній сторінці форми або бази даних. Таким чином, в певному розумінні “електронну” складову інтерактивного середовища можна охарактеризувати як взаємопов’язану, структуровану сукупність web-сторінок.

Віртуальне навчальне середовище (virtual learning environment) – передбачає реалізацію on-line взаємодії різноманітних типів, зокрема, on-line навчання [190, c. 53].

Науковці [1; 2] під освітнім соціокультурним середовищем розуміють систему ключових чинників, визначальну освіту і розвиток людини:

-             люди, які впливають на освітні процеси;

-             суспільно-політичний лад країни;

-             природне і соціокультурне середовище (включаючи культуру педагогічного середовища);

-             засоби масової інформації;

-             випадкові події.

Сформулюємо типологічні ознаки освітнього середовища [2]

1. Освітнє середовище є багаторівневим об'єктом системи освіти навчального закладу.

2. Цілісність освітнього середовища є синонімом досягнення системного ефекту, під яким розуміється реалізація комплексної мети навчання і виховання на рівні безперервної освіти.

3. Освітнє середовище існує як певна соціальна спільнота, що розвиває сукупність людських відносин в контексті широкої соціокультурно-світоглядної адаптації людини до світу.

4. Освітнє середовище володіє широким спектром модальності, що формує різноманітність типів локальних середовищ різних, інколи взаємовиключаючих якостей.

5. У оцінно-цільовому плануванні освітні середовища дають сумарний виховний ефект як позитивних, так і негативних характеристик, причому вектор ціннісних орієнтацій замовляється з цільовими установками загального змісту освітнього процесу.

6. Освітнє середовище виступає не тільки як умова, але і як засіб навчання і виховання.

7. Освітнє середовище є процесом діалектичної взаємодії соціальних, просторово-наочних і психолого-дидактичних компонентів, створюючи систему координат провідних умов, впливів і тенденцій педагогічних умов.

8. Освітнє середовище створює умови індивідуалізованої діяльності, перехідної від навчальної ситуації до життя.

ІОС, таким чином, це – сукупність інформаційних, технологічних і адміністративно-організаційних компонентів, взаємозв’язаних з метою реалізації однієї цільової функції – забезпечення якісного освітнього процесу на значній від викладача відстані. Інформаційними компонентами системи є:

– засоби корпоративної інформаційної системи, а саме сервер бази даних, автоматизовані робочі місця, оснащенні спеціальним програмним забезпеченням;

– сервер          із електронною бібліотекою навчально-методичних матеріалів, робочі станції комп’ютерних класів технічного коледжу.

Аналіз педагогічної та технічної літератури дозволив нам розуміти під ІОС єдиний інформаційно-освітній простір, побудований за допомогою інтеграції інформації на традиційних і електронних носіях, ІКТ взаємодії, що включає віртуальні бібліотеки, розподілені бази даних, оптимально структурований електронний навчально-методичний комплекс і розширений апарат дидактики, в якому (просторі) діють принципи нової педагогічної системи.

Це середовище має забезпечувати:

        єдині засоби навігації, що дозволяє користувачеві швидко і просто знайти потрібний матеріал;

        універсальний набір сервісних служб, які використовує викладач під час викладання спеціальних дисциплін;

        просту технологію використання навчальної інформації;

        моніторинг середовища на різних рівнях, збір статистичних даних за широким спектром параметрів та ін.

Основними властивостями ІОС є:

        універсальність технологічних процесів створення, зберігання і використання навчально-методичних й інших ресурсів, що забезпечують ведення навчального процесу;

        інтегрованість в єдиний інформаційний простір різних груп засобів нових інформаційних технологій;

        інваріантність середовища й технологій до рівня і профілю освіти;

        методичне забезпечення дисциплін;

        створення, актуалізація і використання лабораторних практикумів з

віддаленим доступом.

Навіть у цих визначеннях можна бачити значну різноманітність думок про суть такого складного явища, як інформаційного освітнього середовище.

Щоб розібратися в складних явищах і розробити наукові рекомендації, доцільно формалізувати процес, розробити математичні або описові моделі явища.

Навчальний процес, який відбувається по класичній схемі очного навчання, і процес, що проходить, наприклад, при Інтернет-навчанні, описуються однією теоретичною моделю.

 

 

 

 

 

Ця педагогічна система (рис.1) придатна для аналізу будь-яких педагогічних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Схема навчального процесу

 

Педагогічна система інформаційного освітнього середовища - це педагогічна система нового рівня. Є ряд подібних визначень поняття ІОС. Одним з можливих варіантів даного підходу ми представляємо такий: Інформаційно освітнє середовище - це педагогічна система, а також її забезпечення, тобто підсистеми матеріально-технічна, фінансово-економічна, нормативно-правова і управлінська.

Теоретичне ядро ІОС складає саме педагогічна система.

Функціонально ІОС, крім суто освітніх функцій, має забезпечити можливість професійного спілкування й обміну досвідом для учасників навчально-виховного процесу, що є важливим чинником формування професійної компетентності студентів навчального закладу. Як показав аналіз робіт [159; 175; 180; 235] до засобів, направлених на розв’язання цих завдань, відносяться: тематичні (профільні) форуми й чат як форми реалізації професійного спілкування; загальнодоступна електронна бібліотека нормативних актів і методичних матеріалів. Спеціально для підтримки й постійного оновлення ресурсів ІОС створюється навчальний інформаційно-обчислювальний центр, що забезпечує підтримку користувачів і співробітників порталу в режимах on-line і off-line. Також до завдань такого центру входять: інсталяція програмного забезпечення на комп’ютери користувачів; актуалізація програмного забезпечення порталу й адміністрування ІОС загалом; моніторинг системи й аналіз одержаних даних; координацію робіт з розробки і модернізації програмного забезпечення.

Такий центр адміністрування й експлуатації середовища  є основою для створення в ІОС розділеної служби експлуатації. В перспективі вона повинна узяти на себе функції підтримки користувачів і підготовки кадрового складу для роботи на порталі ІОС.

ІОС, складається з таких частин як: робоча програма, лекційний курс, лабораторний практикум, самостійна робота, творчі завдання, основні категорії і терміни, тести, методичні рекомендації до застосування навчально-методичного комплексу в умовах ІОС. Це забезпечує гнучкість та простоту використання; зручний перехід до потрібного матеріалу чи пошук даних; реалізацію перехресних зв’язків; миттєвий зворотний зв’язок; поєднання різних способів подання навчального матеріалу; унаочнення роботи з прикладними програмами;  ефективне доповнення традиційних засобів навчання. Найважливішим досягненням у використанні ІОС є розвиток умінь та навичок самостійної пізнавальної діяльності; забезпечення індивідуалізації навчання; забезпечення систематичної інтерактивності; поєднання різних видів способів подання даних завдяки використання мультимедійних технологій; здійснення динамічного та систематичного контролю; забезпечення значної кількості творчих та інших завдань за рахунок використання баз даних; створення зручного режиму роботи.

Електронні освітні ресурси є найбільш значущою складовою ІОС. Саме в освітніх ресурсах концентрується змістовна складова навчального процесу. Значення електронних ресурсів у навчальному процесі значно більше, ніж звичайних паперових посібників, оскільки нові інформаційні технології припускають скорочення персональних контактів викладача й студента зі збільшенням частки самостійної підготовки. Тому електронні навчальні матеріали беруть на себе підтримку частини тих компонентів навчання, які в традиційному навчальному процесі забезпечуються безпосереднім спілкуванням викладача й студента.

Визначимо основні типи електронних навчальних ресурсів, які можна використати в процесі вивчення спеціальних дисциплін.

Електронні підручники є основою ІОС. У них концентрується матеріал, необхідний для навчання. Основними якостями електронного підручника є: повнота й безперервність викладу матеріалу, реалізація нових дидактичних моделей роботи з використанням сучасних інформаційних засобів, комплексне застосування мультимедійних технологій, навігаційні можливості [54, c.122].

Системи тестування. Програмні засоби контролю рівня знань, умінь і навичок автоматизують процес оцінки якості знань студента. Системи тестування вже давно використовуються в практиці вітчизняного навчання. Однак, слід зазначити, що моделювання взаємодії викладача й студента в процесі оцінювання одержаних знань – завдання досить непросте з інформаційної точки зору. Наприклад, інтерактивна тестова система з дисциплін відслідковує логіку відповіді студента. Розробка подібних систем вимагає значних зусиль з боку викладача.

Інформаційно-пошукові довідкові системи призначені для підтримки самостійної роботи студентів. Вони доповнюють систематичний і послідовний виклад навчального матеріалу в електронних підручниках, можливостями безпосереднього доступу до потрібних блоків інформації через використання пошуку за ключовими словами, запитами й т.д. Довідкові системи працюють із базами знань, інформація в яких, як правило, організована за деревоподібною формою, гіпертекстовому форматі, у вигляді реляційних баз даних. Розвинені інформаційно-пошукові довідкові системи здатні надавати багаті сервісні можливості користувачам, наприклад, створювати динамічні каталоги [146, с. 23].

Засоби математичного й імітаційного моделювання. Основна мета засобів моделювання полягає в автоматизації процесу практичних (лабораторних) занять студентів; наприклад: моделювання фізичного експерименту, імітатор недоступного студенту приладу, тренінгова система для розв’язання звичайних диференціальних рівнянь, моделювання дискусії з певної дисципліни. Структура й способи реалізації моделюючих систем індивідуальні й залежать, у першу чергу, від природи об’єкта, роботу якого потрібно моделювати. У багатьох випадках для створення адекватної моделі необхідно використати складні математичні й інформаційні методи, а також специфічні програми.

 Засоби автоматизації професійної діяльності також можуть виступати в якості навчальних електронних ресурсів. Коли студент працює із професійною системою, наприклад у деякому пакеті проектування, він діє в атмосфері, наближеній до майбутньої професійної діяльності. Це в значній мірі підвищує якість одержаних знань, і надалі полегшує адаптацію на початку трудової діяльності. Особливо широкого поширення електронні ресурси даного типу одержали в навчанні спеціальних дисциплін: студенти працюють у тих програмних середовищах, з якими їм доведеться працювати у своїй професійній діяльності.

Інтерфейси до лабораторій віддаленого доступу, віртуальних лабораторних практикумів. Глобальні інформаційні мережі дозволяють нині працювати з науковими й освітніми ресурсами, що географічно перебувають на значних відстанях від студента. Це може бути й сервер, що проводить складні, значного обсягу обчислення, і віртуальний прилад. Такий підхід дозволяє значно оптимізувати освітню інфраструктуру через концентрацію ресурсів у певних вузлах (ресурсних центрах), а також вирівняти можливості студентів  залежно від місця їхнього знаходження.

Сервісні програмні засоби загального призначення. До цієї категорії відносяться сервісні засоби, що автоматизують рутинні процедури навчального процесу. Сфера застосування цих засобів може бути найрізноманітнішою: автоматизація рутинних обчислень, оформлення навчальної документації, обробка даних експериментальних досліджень та ін.

Комплексні навчальні програми складаються з компонентів, кожний із яких належить одному з перерахованих типів.

Моделювання процесу навчання в ІОС є, за суттю справи, моделюванням взаємодії викладача й студента. Можна побудувати ієрархію навчальних ресурсів за ступенями їх відповідності традиційному процесу навчання: від примітивних тестових програм типу “вибери відповідь” до витончених інтелектуальних систем. Правильний вибір рівня моделювання в процесі реалізації того або іншого освітнього процесу є важливим методологічним моментом, що дозволяє забезпечити адекватність і ефективність використання ресурсів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури [44; 48; 84] дозволив виділити основні труднощі системного характеру, які здатні найбільш негативно вплинути на розвиток процесу створення освітніх ресурсів.

Ефект Вавилонської вежі. Той самий паперовий підручник, може з успіхом використовуватися в різних навчальних закладах. Рівень використання матеріалу підручника може бути різним, програми будуть різними, а підручник той самий. Крім універсальності змісту паперового підручника, дуже важлива універсальність носія інформації книги [167].

Будь-який студент знає, як користуватися книгою. І це робить книгу незамінним засобом для навчання. З електронними форматами справа виглядає по-іншому. Універсальний, загальноприйнятий формат подання навчальних матеріалів відсутній. Створено досить багато оболонок для організації дистанційного й відкритого навчання, що включають системи підготовки електронних навчальних матеріалів. І в кожній оболонці форми подання електронно-методичних матеріалів та їх використання в навчальному процесі розв’язані по-різному [170, c. 14].

Інколи використовується doc-формат, інколи HTML й інші стандарти аж до відсканованих сторінок підручників, в оболонках реалізовані власні методи керування навчальними матеріалами. Це призводить до того, що життєвий цикл навчальних матеріалів залежить, у першу чергу, не від значущості змісту електронних курсів, а від того, наскільки адекватні форми подання навчального матеріалу. В навчального матеріалу, підготовленого в оболонці зі специфічним внутрішнім поданням інформації, життєвий цикл пов’язаний з життєздатністю самої оболонки. Якщо далі оболонка не розвивається і не підтримується, загине й електронний курс. У найкращому разі його вдасться відновити, приклавши в процесі цього додаткові, іноді значні зусилля [175, с. 200].

Локальність. Специфічність формату подання навчального матеріалу здатна різко обмежити сферу його застосування. Наприклад, якщо курс створений у деякій оболонці з особливими правилами подання навчальних матеріалів, то можливості його використання також обмежені цією оболонкою [188, c. 143].

Складність інформаційних технологій. Як уже відзначалося, читання з монітора компютера значно поступається за комфортністю книзі. Тому, щоб бути реально корисним, навчальний матеріал в електронній формі має забезпечувати додаткові можливості для студента. В першу чергу, це стосується навігації за матеріалами курсу й використання мультимедійних можливостей. Без цих додаткових якостей коефіцієнт корисної дії електронного посібника буде досить низьким [185, c. 259].

 Розвинутий електронний курс складається із цілого набору блоків і файлів, що реалізують методику вивчення дисципліни. Курс може включати лекції, практичні заняття, тести, довідкові матеріали. Крім того, матеріал може мати кілька сценаріїв його використання, наприклад, як повного курсу навчання, оглядового курсу й довідника [177, c. 45]. Структура навчального електронного посібника і його сценарії вимагають спеціальних засобів для свого опису. Якщо такі описи не підкоряються єдиним стандартам, кожний розроблювач має дотримуватися своїх власних правил організації структури курсу, або правил локальної оболонки, в якій він працює. [178, c. 36].

Безсистемність. Практика показує, що розроблювач завжди намагається обійтися в роботі тими засобами, в яких він уже розібрався. Найпростіший приклад не рідкість, коли в процесі набору матеріалу використається ручний спосіб розміщення переносів і ручна нумерація сторінок, хоча будь-який редактор підготовки документів надає для цього автоматичні засоби. Як результат наступні проблеми з коректуванням матеріалу й інші неприємності. Такі проблеми проявляються на усіх рівнях. У підсумку підготовлений матеріал перетворюється в безсистемний і нетехнологічний інформаційний ресурс [191, c. 4].

Труднощі масового залучення працівників освіти. Добре відомо, які зусилля потрібні, щоб орієнтувати викладачів на створення власних інформаційних ресурсів. Викладачі часто консервативні. Однак, ця якість, на жаль, спричиняє труднощі з впровадженням принципово нових методів роботи. Ситуація погіршується нерівномірною підготовкою викладачів й інших учасників освітнього процесу в галузі інформаційних технологій, наявністю певного психологічного бар’єра [195, c. 14].

Для створення цілісного ІОС потрібне проведення грамотної, ретельно продуманої й цілеспрямованої технологічної політики [198, c. 416]. Однак, досить популярна думка, що сильна політика (наприклад, введення стандартів) здатна загальмувати процес широкомасштабного створення інформаційних ресурсів в освіті. Викладачам і так важко почати активну роботу з компютером, технологічні обмеження створять додатковий барєр. Дисертаційне дослідження засвідчує, що, ця думка є помилковою. Сучасні інформаційні технології й методи досягли того рівня, коли розв’язанням перерахованих проблем можна значно полегшити роботу розроблювачів електронних освітніх матеріалів.

В останні роки освітянами України були створені потужні засоби, що дозволяють ефективно розв’язувати цю проблему. Це стосується як універсальних концепцій та засобів, так і ІКТ, орієнтованих на ІОС.

Нині вже створені потужні й ефективні засоби реалізації цих принципів, що базуються на використанні ІКТ. Впровадження цих досягнень здатне забезпечити розв’язання перерахованих вище проблем, а також створити гнучку й ефективну структуру ІОС.

Все це дає підстави зробити висновок, що виділення ІОС як сегмента інформаційного освітнього простору викликає необхідність виокремлення інформаційно-комунікативної діяльності як самостійного виду діяльності. Яка в ІОС має не лише прикладний характер, тобто виступає як умова успішності навчальної й наукової діяльності, а й самостійне значення – розвиває певні особистісні якості, вимагає специфічних знань, умінь, навичок, компетенцій. Важливим, на наш погляд, є організація експериментальних психологічних, педагогічних і соціологічних досліджень щодо визначення результативності застосування ІОС навчального закладу, рівня їх досконалості  та впливу на розвиток особистісних якостей студентів і формування професійної компетентності.

Оскільки використання ІОС для організації навчальної діяльності студентів та її управління є доцільним у навчальних закладах, дає змогу забезпечити різнотипне подання навчальних матеріалів, диференціацію завдань стосовно навчальних успіхів студентів, індивідуальну і самостійну роботу, проведення поточного та підсумкового контролю, доповнення викладу широким спектром додаткового, довідкового матеріалу, дає змогу уникнути рутинної роботи, яка супроводжує навчально-виховний процес.

 


1.2 Віртуальне представництво навчального закладу в мережі Internet

 

Розглянемо, за допомогою яких складових здійснюється навчальний процес в ІОС, наприклад, у віртуальному представництві (ВП) навчального закладу у мережі Інтернет.

ВП навчального закладу є взаємозв'язаним набором сервісних служб (програмних модулів), який забезпечує можливість підготовки і проведення навчального процесу і реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії користувачів, головними з яких є викладач і студент. При цьому склад і зміст інформаційних ресурсів визначається самим навчальним закладом, а набір сервісних служб - типовим програмним забезпеченням. Іншими словами, ВП - це програмний комплекс, що надає повний набір сервісних служб і інформаційних ресурсів, що забезпечують навчальний процес в окремому навчальному закладі.

ВП навчального закладу в мережі Internet забезпечує кожному студентові можливість:

-       доступу до електронної бази знань, де зосереджено навчально-методичне забезпечення;

-       спілкування з викладачем по електронній пошті;

-       телеконференції по кожному курсу, що вивчається;

-       спілкування із студентами своєї віртуальної навчальної групи;

-       консультації з викладачем в режимі on-line і ряд інших можливостей.

Основними підсистемами ВП, що реалізовують основні функції віртуального представництва, являються [4]:

Адміністративна підсистема - створення типових модулів, що генеруються, реєстрація користувачів і взаємозв'язок всіх основних модулів;

Підсистема обліку  - створення і ведення особистих справ користувачів всіх категорій;

Бібліотечна підсистема (електронна бібліотека) - накопичення, зберігання і надання інформаційних ресурсів відповідно до повноважень користувачів і на умовах, які визначені навчальним закладом;

Підсистема організації навчального процесу (електронний деканат) - формування навчальних груп, розкладу занять, контроль за ходом навчального процесу і т.д.;

Підсистема контролю знань (тестова підсистема);

Підсистема статистики - збір, формування і надання статистичних даних про роботу ВП;

Підсистема документообігу – обмін нормативними документами.

Основними структурними блоками ВП, що відносяться до навчального процесу, в даній схемі є електронна бібліотека і електронний деканат.

Функції електронної бібліотеки - це накопичення і реалізація в навчальному процесі різноманітного навчально-методичного забезпечення для його використання в режимі on-line:

-       текстових матеріалів;

-       аудіо і відеоматеріалів;

-       гіпертекстової допомоги;

-       графічних ілюстрацій;

-       навчальних комп'ютерних програм;

-       моделюючих систем;

-       автоматизованих лабораторних практикумів;

-       тестових завдань декількох типів і так далі

У навчальному процесі студенти забезпечуються обов'язковими і додатковими навчально-методичними матеріалами по кожній дисципліні, що вивчається.

Функції електронного деканату - формування відповідних навчальних груп, що дозволяє організувати навчальну діяльність студентів і викладачів, забезпечити чітку роботу ВП в цілому. Для навчальних груп складається розклад, що розміщується на дошці оголошень ВП в закритій його частині. Тут же може розміщуватися інформація про склад навчальних груп, інформація адміністрації ВП, деканату або відділу кадрів ВП.

Залежно від методики навчання для кожної навчальної групи можуть створюватися (відкриватися) електронні аудиторії або форуми як засоби колективної роботи студентів. При цьому ВП навчального закладу само формує необхідні для ведення навчального процесу навчальні і адміністративні ресурси, так звані виробничі модулі, які використовуються в процесі навчання по тій або іншій дисципліні і створюються по мірі необхідності. До таких модулів можна віднести:

-       ЧАТ навчальної групи по окремих дисциплінах (on-line аудиторії - семінари і консультації);

-       телеконференції (форуми) по дисциплінах (off-line аудиторії - семінари і консультації);

-       дошки оголошень;

-       листи розсилки;

-       система індивідуальних консультацій.

Слід зазначити, що число таких модулів у ВП навчального закладу визначаються потребами викладачів і методиками навчання.

Таким чином, інформаційне освітнє середовище як педагогічна система визначає нову роль викладача, на якого покладаються наступні функції:

-       управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів;

-       корегування змісту навчальної дисципліни;

-       консультування при складанні індивідуального навчального плану;

-       керівництво навчальними планами, навчальними проектами.

Викладач повинен демонструвати своє уміння бачити технологічні, організаційні, соціально-економічні і соціально-психологічні можливості отримання максимального педагогічного результату.

Навчальний заклад реалізує через своє ВП навчання по окремих дисциплінах (дисциплінам) по одній або більше спеціальностям. Студент може ознайомитися з даними, що характеризують досвід роботи кожного викладача (анкетні дані, науковий і педагогічний стаж, основні наукові праці, досягнення і інші дані, які сам викладач вважає за необхідне розмістити в своєму файлі).

У зв'язку з цим є доцільним розглянути ще один блок, який безпосередньо відноситься до навчального процесу і не представлений в даній схемі, - це електронна кафедра. Питання про ідеологію побудови електронної кафедри знаходиться у стадії розробки і становленнях).

У ІОС повинні змінитися і умови функціонування віртуальної (розподіленою, екстериторіальною) кафедри, відмінні від традиційної. Для того, щоб виявити ці умови, необхідно провести аналіз організаційної, методичної і наукової діяльності вітчизняних університетських кафедр і їх зарубіжних аналогів, а також типу, змісту і характеристик інформації, що забезпечує функціонування кафедри як ергатичної системи.

Як першочергові заходи необхідно розробити:

-       концепцію віртуальної кафедри на базі ІКТ в процесі реалізації навчально-методичною, наукової, організаційної і інших інноваційних функцій;

-       структуру і принципи функціонування віртуальної віртуальної кафедри на базі ІКТ;

-       концепцію віртуального представництва кафедри в мережі Інтернет;

-       типову структуру ВП кафедри як інтерактивної інформаційної системи для забезпечення наукової, методичної і науково-дослідної діяльності.

Під час вирішення цих завдань можливо отримати:

-       концепцію віртуальної кафедри у складі університетського освітнього комплексу;

-       методичні рекомендації по організації навчальної, наукової і методичної роботи віртуальної кафедри [6].

Така кафедра організовує навчання студентів, аспірантів, докторантів і слухачів університетського освітнього комплексу, по освітніх програмах, що реалізовуються, на всіх рівнях отримання освіти, по всіх формах і технологіях навчання.

Віртуальна кафедра може здійснювати всі види аудиторної і позааудиторної навчальної роботи:

-       лекції, зокрема в потоковій аудиторії;

-       лекції в мережевих класах;

-       лекції в режимі теле- і відеоконференцій;

-       лекції-презентації;

-       практичні заняття, зокрема семінарські і лабораторні заняття у всіх технологічних середовищах, заняття в навчально-тренувальних класах тощо;

-       організація самостійної (індивідуальною) роботи студентів, аспірантів, докторантів, слухачів, зокрема виконання курсового і дипломного проектування, роботу з базами даних і навчально-методичною літературою, рецензування рефератів, курсових і дипломних проектів, формування словників термінів;

-       організація конференцій навчальної групи з використанням skype технологій і інших телекомунікацій, неформального спілкування студентів в процесі освоєння тим курсу (ЧАТ) з використанням ІКТ;

-       консультації: індивідуальні і групові;

-       контрольні заходи - проведення іспитів і заліків в очній формі, в режимах off-line і on-line, в режимі теле-відеоконференцій;

-       організація і керівництво підготовкою курсових і дипломних робіт (проектів), проведення колоквіумів;

-       участь в організації підсумкової державної атестації випускників;

-       участь в організації практики, передбаченої державними освітніми стандартами.

Основною функцією віртуальної кафедри є, звичайно, навчально-методична підтримка навчального процесу. В першу чергу, це - розробка навчальних програм. По кожній дисципліні готується робоча програма і інші документи, що регламентують проведення занять (питання поточної атестації, тематика курсових робіт, списки основної і додаткової літератури, адреси в мережі Інтернет).

Навчально-методична підтримка навчального процесу виражається в підготовці всього комплексу навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності:

-       підручники;

-       навчальні посібники;

-       авторські курси лекцій;

-       збірки завдань, збірки ситуаційних завдань і вправ (case-study);

-       збірки тестів;

-       лабораторні і інші практикуми;

-       інтегрована допомога для занять в учбово-тренувальних класах;

-       методичні вказівки по вивченню курсу (study-guide);

-       комп'ютерні програми, а також інші матеріали для організації самостійної роботи студентів.

Навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності може зберігатись на різних носіях інформації (паперові носії, CD-ROM, дискети, відеокасети, аудіокасети) для використання в різних технологічних середовищах (очне навчання, мережеве навчання, мультимедійне навчання).

Іншим напрямом діяльності віртуальної кафедри є її науково-дослідна робота по наступних напрямах:

-       науково-методичне обгрунтування напрямів вдосконалення і розвитку змісту навчальних дисциплін;

-       науково-методичне обгрунтування напрямів вдосконалення і розвитку змісту всього навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності;

-       науково-методичне обгрунтування напрямів вдосконалення форм і видів навчання, освітніх технологій;

-       моніторинг освітньої і методичної діяльності інших кафедр і освітніх структур;

-       організація досліджень по актуальних наукових проблемах в рамках науково-педагогічної школи (шкіл);

-       організація науково-дослідної роботи викладачів, аспірантів, докторантів і студентів;

-       організація науково-консалтингової діяльності;

-       підготовка наукових публікацій (на паперових носіях і в мережі Інтернет) за наслідками наукових досліджень.

Важливим питанням є також визначення складу віртуальної кафедри, який може складатись з числа осіб, що здійснюють науково-педагогічну діяльність по споріднених навчальних дисциплінах відносно студентів, слухачів, аспірантів, докторантів. До складу віртуальної кафедри можуть включатися як викладачі базового навчального закладу, що реалізовує навчальний процес через своє віртуальне представництво, так і регіональні викладачі. Регіональними викладачами є педагогічні працівники - професори, доценти, старші викладачі, асистенти, які навчають студентів, аспірантів, докторантів, слухачі навчального закладу по одній або декількох суміжних дисциплінах через віртуальне представництво навчального закладу.

Разом з професорсько-викладацьким складом кафедра може включати також аспірантів, докторантів, методистів, лаборантів.

У складі кафедри можуть бути створені лабораторії, науково-дослідні групи і інші підрозділи.

Віртуальна кафедра здійснює освітню, наукову і іншу діяльність в єдиному інформаційно-технологічному середовищі навчального закладу, що дозволяє забезпечувати оперативну взаємодію з іншими кафедрами, структурними і функціональними підрозділами навчального закладу, організаціями, регіональними центрами, студентами, аспірантами, що навчаються на відстані, а також доступ в світовий освітній простір.

Віртуальним представництвом навчального закладу є взаємозв'язаний набір сервісних служб (програмних модулів), який забезпечує можливість підготовки і проведення навчального процесу, реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії користувачів, головними з яких при підготовці і реалізації навчального процесу є, звичайно, викладач і студент.

 

1.3. Освітні інформаційні системи: функціональні можливості, основні характеристики

 

Важливою перевагою мережі Інтернет з погляду надання інформаційних потреб є інтеграційний ефект - якісне збагачення інформаційного наповнення середовища через кількісне зростання ресурсів і специфічної природи мережі Інтернет, яка сприяє процесам самоорганізації та самоосвіти студентів. Вказана властивість є наслідком глобалізації мережі Інтернет, тобто переходом (починаючи з певного рівня інформаційного наповнення) до функціонування як єдиний і взаємопов'язаний процес.

Породженням таких процесів в області надання інформації у сфері освіти в Інтернет стала поява і розвиток великої кількості інформаційних систем різного рівня і типу, що підтримують інформаційні процеси в області освіти.

Під інформаційними процесами в сфері освіти ми розуміємо процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку і розповсюдження інформації в освітніх закладах.

У цьому контексті інформаційна система у сфері освіти (ІСО) визначається як організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій (включаючи Інтернет-технології), що реалізовують інформаційні процеси в освітній сфері.

Головним елементом ІСО є інформаційні ресурси - окремі документи і окремі масиви документів, програмні засоби і інші матеріали (графічні, аудіо і відео), представлені як у складі самих ІСО, так і (опосередковано) в інших інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, базах даних).

Для проектування і експлуатації ІСО використовуються засоби забезпечення ІСО - програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні засоби (програмні продукти; комп'ютерне і телекомунікаційне устаткування; словники, тезауруси і класифікатори; інструкції і методики; положення, статути, посадові інструкції; схеми і їх описи, інша експлуатаційна і супровідна документація).

В основі механізму дії інформаційних систем лежать:

-   інтеграція даних (історичні архіви, дані оперативних систем, загальнодоступні дані) в єдиному сховищі, їх індексування, узгодження і, можливо, агрегація;

-   фізичне розділення вузлів, в яких реалізуються оперативні системи, і вузли, де виконується аналітична обробка даних.

Таким чином, інформація, отримана з джерел даних, виділяється, проходить первинну обробку (трансформується) і завантажується в сховища даних вже в проіндексованому (за допомогою метаданих) вигляді для подальшої обробки або в оперативному (OLTP), або в аналітичному режимах (OLAP) (з відповідними програмно-технічними інструментами)

Для створення системи підтримки ухвалення рішень зі сховища даних вибирається архітектура клієнт/сервер. Основою сховища даних є реляційна СУБД (РСУБД), яка використовуються для накопичення, інтеграції і супроводу ділової інформації.

В області створення інформаційних технологій завжди існували два основних, взаємодоповнюючих один одного напрямки розвитку інформаційних систем (ІС) - системи, орієнтовані на оперативну обробку або, точніше, "переробку" даних, і системи, призначені для аналітичної роботи з інформацією. Обидва типи систем для виконання своїх функцій звертаються до баз даних.

Бази даних (data ware house, DWH) – це такі сховища даних, які містять оброблені початкові дані. Мета обробки полягає в тому, щоб зробити дані придатними і зручними для аналітичного використання різними класами користувачів, зберігши при цьому інформативність початкових даних.

Прикладом ІС є інформаційно-пошукові системи, що працюють з DWH в режимі реального часу.

Аналітичні ІС - системи, призначені для завдань аналізу (OLAP, On-line Analytical Processing) і підтримки ухвалення рішень (DSS, Decision Systems). До завдань аналізу відноситься проведення наукових досліджень для вироблення рекомендацій, ухвалення керівництвом рішень і ін. Для цих систем автоматизована обробка даних в режимі реального часу неможлива в силу:

-   великої формальної невизначеності цілей і суб'єктивності критеріїв оцінки ухвалюваних рішень;

-   наявності в інформаційно-аналітичних технологіях явних елементів інтуїтивного характеру;

-   істотного впливу процесів на підготовку і ухвалення управлінських рішень.

Документаційні і інформаційно-аналітичні центри (clearinghouses, CH) інтегрують в собі всі приведені види ІС, що дозволяє їм проводити процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, аналізу і розповсюдження інформації.

Централізовані ІСО застосовуються, коли є велике число користувачів в даній сфері, що працюють із загальною інформацією і підключених до центрального комп'ютера або єдиної мережі. Наповнення централізованого інформаційного сховища здійснюється з численних транзакційних систем і зовнішніх джерел. Як приклад такий ІСО можна привести ІСО Education World (http://www.education-world.com/), що централізований розмістила більше 110 000 одиниць інформації.

Розподілені ІСО. Використовуються навчальними закладами з великим числом видалених філій, що є автономними центрами ухвалення рішень. Саме такою організацією є національна система освіти. В цьому випадку для кожного з управлінських рівнів і рівнів освіти відкривається філія ІСО - DM (data mart, "інформаційна вітрина") у вигляді окремої бази даних, куди з центрального сховища копіюється тільки та інформація, яка необхідна саме для цього підрозділу. Прикладом такий ІС за освітою в Інтернеті є ERIC (The Educational Resources Information Center) (http://www.accesseric.org:81/ ) - національна інформаційна система США, спочатку спроектована для надання користувачам доступу до масивів літератури в області освіти, в даний час надає різноманітні види сервісів і інформаційні продукти по широкому колу питань, що відносяться до сфери освіти. Вона складається з 16 орієнтованих на конкретні області штатних документаційних (Clearinghouses) і інформаційно-аналітичних центрів, асоційованих позаштатних центрів (Adjunct Clearinghouses), ряду допоміжних компонентів (Support Components) і видавничих центрів (Publishers), програмно об'єднаних єдиною проіндексованою базою даних.

Мережеві  дистанційні  технології  є  одними  з  найновіших  технологій організації навчального процесу. Виникли вони завдяки широкому розповсюдженню мережі Інтернет. Сьогодні  можна вважати загальновизнаним, що мережева дистанційна освіта - це невід'ємна частина освіти двадцять першого  століття. Проте,  констатація  цього факту  спирається  в основному не на досвід, а на експертні оцінки фахівців системи освіти як система - не просто сукупність навчально-методичних матеріалів. Подібна  сукупність  є  аналогом бібліотеки, але бібліотека -  це  тільки  один  з  підрозділів  будь-якого  навчального закладу.  Окрім  неї  повинні  існувати  служби  організації

навчального процесу і  технологія роботи  цих служб в мережі, в процесі обслуговування навчального процесу. 

Поза сумнівом,  що  центральне  місце  в  будь-якій  системі  навчання  займає  навчально-методичний  матеріал  і  викладач.

Система мережевої дистанційної освіти (ДО) є по суті моделлю навчального закладу, можливо і в спрощеному вигляді. Тому, в системі обов'язково  повинні бути присутніми  служби,  які забезпечують  навчальний процес (мережевий навчальний відділ) і що займаються прийомом (приймальна  комісія).

Ідеальною  реалізацією  зв'язку  викладача  і  студента  на відстані  є  відеоконференції.  Технології  відеоконференцій розвиваються дуже стрімко, але високі вимоги,  що пред'являються  цими  технологіями  до  швидкості  передачі інформації  по  каналах  зв'язку,  істотно  обмежують  коло

їх використання.

Реальна  система  мережевої ДО  повинна  бути  доступна максимальному числу користувачів мережі.

Принцип  максимальної  доступності  є  основним і реалізується, як в зовнішньому інтерфейсі системи мережевого ДО для спілкування з студентами, так і у внутрішньому - для спілкування  з  викладачами  і  персоналом,  що забезпечує  роботу системи.

Основними функціями системи мережевого ДО є:

-       забезпечення студентів навчально-методичними матеріалами;

-       формування і ведення каталогу інформаційних ресурсів;

-       проведення тестування (проміжного і підсумкового);

-       ідентифікація користувачів і їх структуризація по категоріях;

-       забезпечення  інтерактивного  зв'язку  студентів  з  викладачами і адміністрацією навчального закладу;

-       забезпечення кожної категорії користувачів можливостями

-       для реалізації їх завдань;

-       надання  максимально  повної  інформації  про  порядок

-       навчання для потенційних користувачів;

-       забезпечення  формування  необхідного  комплекту  документів під час вступу.

 

На рис. 2. представлена схема, що відображає структуру категорій  користувачів  системи  та їх  можливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2. Схема, що відображає структуру категорій  користувачів в процесі дистанційної освіти

 

 По відношенню до  навчального  закладу,  що реалізує  систему  мережевої ДО, усі користувачі розбиті на дві категорії:

-       внутрішні (співробітники навчального закладу);

-       зовнішні (користувачі мережі) .

Користувачі  Інтернет (зовнішні  користувачі)  можуть  отримати доступ до ресурсів системи з метою:

-       пройти навчання за тією або іншою програмою (або курсом);

-       ознайомитися з інформаційними матеріалами.

Перша  категорія  це студенти,  а друга -  користувачі  електронної  бібліотеки.

Принциповою  відмінністю  між цими категоріями  є  наявність або відсутність:

-       контакту з викладачем;

-       можливості проходити тестування;

-       можливості  отримання  документа  про  освіту  після закінчення роботи з системою.

Внутрішні  користувачі  системи  розбиті  на  три  групи  з чітким переліком виконуваних функцій.

Викладач - співробітник навчального закладу, що відповідає за зміст навчально-методичних  матеріалів,  які знаходяться  в  електронній бібліотеці з певної дисципліни. Крім того, викладачі відповідають на питання студентів і проводять перевірку результатів тестування  по  своєму  предмету (дисципліні). 

Один  викладач може вести декілька дисциплін.

Адміністратор навчального процесу - співробітник навчального закладу, який забезпечує виконання наступних функцій:

-       контроль надходження заповнених договорів (як на навчання, так і на обслуговування читачів) і правильність їх заповнення;

-       оформлення договорів і відправку користувачеві;

-       архівація оформлених договорів;

-       контроль питань (по  каналу  зворотного  зв'язку), що поступають  від користувачів,  відправку  ним  відповідей  і  архівація питань;

-       контроль надходження коштів в бухгалтерію;

-       відправку користувачам атрибутів для доступу до ресурсів системи;

-       видачу  адміністраторові БД вказівок на відкриття доступу користувачеві до того або іншого ресурсу;

-       контроль  за  списком  користувачів,  що мають  доступ  до системи (як зовнішніх, так і внутрішніх);

-       збір  і  обробка  статистичних  даних  по  роботі користувачів.

Адміністратор навчального процесу є центральною ланкою  мережевого  навчального процесу,  що забезпечує  взаємодію користувачів з різними службами навчального закладу.

Адміністратор  БД -  технічний  фахівець,  що займається експлуатацією програмного забезпечення.

Аналіз завдань, які стоять перед системою мережевого ДО і перед її користувачами,  дозволяє  сформулювати  перелік  основних функцій,  які  повинні  реалізовуватися  програмним  забезпеченням системи в процесі навчання:

-         регламентація доступу користувачів до інформаційних ресурсів;

-         контроль повноважень і  структуризація користувачів по категоріях;

-         контроль часу дії повноважень користувачів;

-         збір і систематизація інформації від користувачів декількох типів:

-         результати тестування студентів;

-         заповнення  договорів  з  майбутніми  користувачами;

-         довільна інформація, отримана по каналу зворотнього зв'язку;

-         архів  обробленої  інформації (договорів  і  повідомлень каналу зворотного зв'язку) та  іншої інформації.

 


Висновки до 1 розділу

 

1. Зясовано, що педагогічна система інформаційного освітнього середовища - це педагогічна система нового рівня. Інформаційне освітнє середовище - це педагогічна система, а також її забезпечення, тобто підсистеми матеріально-технічна, фінансово-економічна, нормативно-правова і управлінська.

2. Визначено, що функціонально ІОС, крім суто освітніх функцій, має забезпечити можливість професійного спілкування й обміну досвідом для учасників навчально-виховного процесу, що є важливим чинником формування професійної компетентності студентів навчального закладу.

3. Визначено, що інформаційне освітнє середовище навчального закладу, яке розміщене в мережі Іnternet називається віртуальним представництвом. ВП навчального закладу є взаємозв'язаним набором сервісних служб (програмних модулів), який забезпечує можливість підготовки і проведення навчального процесу і реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії користувачів, головними з яких є викладач і студент. При цьому склад і зміст інформаційних ресурсів визначається самим навчальним закладом, а набір сервісних служб - типовим програмним забезпеченням.

4. Обгрунтовано, що головним елементом ІСО є інформаційні ресурси - окремі документи і окремі масиви документів, програмні засоби і інші матеріали (графічні, аудіо і відео), представлені як у складі ІСО, так і (опосередковано) в інших інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, базах даних).


РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

2.1. Методика створення освітнього середовища навчального закладу

Найбільш характерним явищем сучасного етапу розвитку цивілізації є, на наш погляд, лавинний зріст обсягу інформації та залучення інформаційних ідей, засобів та технологій майже до кожної галузі людської діяльності. Швидкий розвиток технічних і програмних можливостей персональних комп’ютерів, розповсюдження інформаційно-комунікаційних і креативних технологій створюють реальні можливості для їх використання в системі освіти з метою розвитку творчого потенціалу людини в процесі навчання та підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців.

Нині Україна перебуває на етапі переходу до інформаційного суспільства, зміни традиційних уявлень про працю, освіту, спілкування, культурне і соціально-політичне життя. За цих умов стратегічними завданнями освітньої галузі щодо побудови інформаційного суспільства в Україні є:

-         створення в індустрії інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІТКТ) конкурентного середовища із добре впорядкованими, виваженими й прозорими правилами;

-         поширення можливостей доступу громадян до інформаційних технологій, Інтернету та інформаційних ресурсів з метою освіти, навчання, спілкування, розвитку та створення засад громадянського суспільства;

-         впровадження технологій дистанційного навчання задля підвищення якості освіти та для запобігання відпливу висококваліфікованих фахівців, проведення ефективної регіональної політики та вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

-         створення масової системи освіти громадян щодо користування ІКТ та пропаганда науково-технічних знань у цій сфері [14, с.5-6].

Як засвідчує аналіз психолого-педагогічної та дидактичної літератури з проблеми дослідження, досягнення педагогічного ефекту від запровадження ІТКТ можливе лише за умов створення й функціонування відповідного освітнього середовища. Тому з розвитком ІТКТ набувають великого поширення такі терміни, як „інформаційно-освітнє середовище”, „інформаційний простір”, „комп’ютерно-орієнтоване навчальне середовище”, „відкрите навчальне середовище”, „віртуальне навчальне середовище” тощо [4; 16; 18].

Питанням створення й використання інформаційного освітнього середовища (ІОС) присвячені дослідження таких науковців, як В.Ю. Бикова, Р.С. Гуревича, М.І. Жалдака, І.Г. Захарової, М.Ю. Кадемії, І.М. Кухаренка, Ю.І. Машбиця, Є.С. Полат, С.О. Сисоєвої, В.О. Трайньова,  І.В. Трайньова, П.В. Стефаненко та інших.

В умовах формування розвитку єдиного освітнього інформаційного простору особливого значення набуває інформаційне забезпечення, ефективне використання ІТКТ у навчально-виховній діяльності навчальних закладів різних рівнів акредитації. Як зазначається в Концепції Національної програми інформатизації, Національній програмі інформатизації України, Законі України „Про національну програму інформатизації” та інших нормативних документах ефективне управління галуззю можливе за умов оснащення освітніх закладів електронними засобами навчання та телекомунікаційними засобами доступу до інформаційно-освітніх ресурсів.

Подальший розвиток інформатизації закладів освіти, зокрема, вищих педагогічних навчальних закладів потребує комплексного розв’язання завдань, пов’язаних зі створенням інформаційно-телекомунікаційних мереж, інформаційних систем й інформаційних освітніх середовищ. Серед основних проблем можна виокремити такі:

-       створення єдиного інформаційного простору вищих навчальних закладів з повною комп’ютеризацією всіх адміністративно-господарчих служб, бібліотек, навчальних підрозділів, підключення до всеукраїнських і міжнародних мереж;

-       розробка інтегрованих автоматизованих систем управління структурними підрозділами вищого навчального закладу з можливістю планування, документування і контролю навчально-виховного процесу, надання довідкової інформації з усіх аспектів навчально-виховної та адміністративної діяльності;

-       розробка спеціалізованих і універсальних навчально-методичних комплексів на базі інформаційних технологій, що забезпечують для студентів можливість самонавчання і самоконтролю;

-       розробка й впровадження ефективної методики використання освітнього інформаційного середовища у вищих навчальних закладах.

Розв’язання цих завдань суттєво стримується відсутністю адекватних освітніх середовищ навчальних закладів різних рівнів акредитації, навчальних програм і відповідних їм інформаційно-телекомунікаційних технологій і механізмів. Слід зауважити, що спроби формування єдиного інформаційного освітнього простору здійснюються багатьма навчальними закладами, проте, як правило, вони зводяться до розв’язання технічних проблем взаємопов’язування окремих засобів і технологій інформатизації.  Нерозв’язаними залишаються питання уніфікації змісту й методів, що характеризують використання засобів ІТКТ.

Інформатизація освітньої сфери неможлива без створення інформаційних освітніх середовищ, які у свою чергу мають надавати можливість для самореалізації інтелектуально розвиненої особистості, що володіє необхідними професійними якостями. Тому, в сучасних умовах, формування і розвитку власного інформаційного освітнього середовища, як складової єдиного інформаційного освітнього простору, є одним із основних стратегічних завдань кожного вищого навчального закладу для адаптації до швидко змінних зовнішніх умов. Таке середовище має служити фундаментом для організації сучасного навчального процесу.

Існують різні підходи до визначення інформаційного освітнього середовища навчального закладу і проблем його організації. В різних джерелах інформаційним освітнім середовищем називають:

       програмно-телекомунікаційну систему, направлену на ведення навчального процесу єдиними технологічними засобами і, котра забезпечує його інформаційну підтримку [10];

       педагогічну систему нового рівня, що включає його матеріально-технічне, фінансово-економічне, нормативно-правове і маркетингове забезпечення [1];

       інформаційно-комунікаційне наочне середовище, що забезпечує комп’ютерну підтримку процесу навчання [34];

       соціально-психологічну реальність, у якій створені психолого-педагогічні умови, що забезпечують пізнавальну діяльність і доступ до інформаційних навчальних ресурсів на основі сучасних інформаційних технологій [11; 12];

       засіб управління процесом інформатизації в освіті [13];

       відкриту систему, що об’єднує інтелектуальні, культурні, програмно-методичні, організаційні й технічні ресурси [7];

       культурно-освітнє середовище, де головним носієм навчальної інформації є електронний ресурс [5];

       багатокомпонентний комплекс освітніх ресурсів і технологій, що забезпечує інформатизацію й автоматизацію освітньої діяльності навчального закладу [3];

       систему, що об’єднує інформаційне, технічне, навчально-методичне забезпечення, нерозривно пов’язану з суб’єктом навчального процесу [8];

       єдиний інформаційний освітній простір, що об’єднує інформацію, як на традиційних носіях, так і на електронних; комп’ютерно-телекомунікаційні навчально-методичні комплекси і технології взаємодії; дидактичні засоби [2].

Отже, під інформаційним освітнім середовищем фахівці розуміють дидактичне, психолого-педагогічне, комунікативне, матеріально-технічне забезпечення навчального процесу. Це забезпечення включає засоби навчання, які базуються на інформаційно-комунікаційних технологіях; навчальну і наукову інформацію, яка сприяє формуванню професійно значущих і соціально важливих якостей особистості майбутнього фахівця, – інформацію двоїстого роду: як ту, що входить в офіційно наказову й зафіксовану у вигляді навчальних програм, так і додаткову інформацію навчального характеру [9, с. 67].

Інформаційне освітнє середовище, як педагогічна система має будуватися на основі традиційної, будучи її логічним продовженням і розвитком. Інформаційне освітнє середовище ми визначаємо як педагогічну систему, що об’єднує в собі інформаційні освітні ресурси, комп’ютерні засоби навчання, засоби управління навчальним процесом, педагогічні прийоми, методи і технології, направлені на формування інтелектуально-розвиненої соціально-значущої творчої особистості, що володіє необхідним рівнем професійних знань, умінь і навичок.

Таким чином, інформаційне освітнє середовище визначається з одного боку, як програмно-технічний комплекс, а з іншого боку, як педагогічна система. Отже, в процесі розробки інформаційного освітнього середовища мають розв’язуватися не лише інформаційно-програмно-технічні, а й психолого-педагогічні проблеми.

Інформаційне освітнє середовище створюється відповідно до найважливіших соціально-педагогічних цілей сучасної освіти, таких як:

       формування й розвиток здібностей особистості, потрібних їй самій і суспільству;

       включення соціально-ціннісної активності особистості;

       забезпечення можливостей для ефективного самонавчання і самоосвіти.

Виходячи з цілей сучасної освіти, особистість є центром освітньої системи. Очевидно, що будь-яка педагогічна система, у тому числі й інформаційне освітнє середовище, має бути особистісно орієнтоване, тобто направлене на виховання творчої особистості.

Зауважимо, що інформаційне освітнє середовище вищого навчального закладу має на меті забезпечення гнучкого, демократичного, відкритого, доступного навчання, що виявляється через вільний вибір його місця, часу, змісту та форм. Віртуальний світ інформаційного освітнього середовища полегшує вивчення навчального матеріалу, урізноманітнює роботу майбутніх учителів, дозволяє моделювати і досліджувати об’єкти, явища і процеси, які є предметом вивчення у педагогічному вищому навчальному закладі.

Інформаційне освітнє середовище має досягати таких цілей:

       формування професійних знань, умінь і навичок;

       формування інформаційної культури майбутніх фахівців;

       реалізація творчого потенціалу і розвиток особистості;

       формування сучасного наукового і професійного світогляду;

       формування професійної самосвідомості.

У процесі розробки інформаційного освітнього середовища розв’язується цілий комплекс навчально-методичних, психолого-педагогічних, організаційних, технічних, технологічних, програмних, соціально-економічних, нормативних і ергономічних проблем, тісно зв’язаних між собою, направлених на формування креативної особистості.

Для успішного функціонування інформаційного освітнього середовища необхідно створити відповідні педагогічні умови. Як засвідчують наші дослідження, такими умовами є:

   високий рівень інформаційної культури викладачів і студентів;

   впровадження інноваційних, у тому числі й інформаційно-комунікаційних педагогічних технологій, заснованих на суб’єктних для суб’єкта взаєминах;

   діяльність рефлексії суб’єктів навчального процесу, здатних до адекватної самооцінки своєї особистості.

З позицій системного підходу, компонентами даного особистісно-розвиваючого інформаційного освітнього середовища є такі мікросередовища: комп’ютерно-орієнтовані навчально-методичні комплекси, бібліотека, навчальні дисципліни, електронні підручники, посібники, власні проекти, Інтернет-класи. Перераховані мікросередовища є необхідною умовою просування студентів за індивідуальною навчальною траєкторією.

У концепції формування інформаційного суспільства в Україні зазначається, що основні напрями процесу інформатизації пов’язані зі створенням розвинутого інформаційного середовища суспільства, однією із основних компонент, якого є інформаційне освітнє середовище, котре включає у себе спеціально організований комплекс компонентів, що забезпечують системну інтеграцію інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес з метою підвищення його ефективності.

Дякуючи створенню й розвитку інформаційного освітнього середовища, компонентами якого є віртуальні представництва кожного навчального і культурного закладу, можна значно підвищити ефективність освітнього процесу в Україні, й особливо, у сільських навчальних закладах, віддалених реально, а не віртуально від великих культурних, історичних і освітніх центрів.

В інформаційному освітньому середовищі виділяють декілька рівнів подання навчальної інформації у мережі Інтернет. На локальному рівні загальноосвітні середні школи представляють:

       інформацію про позаурочне життя;

       матеріали вступних екзаменів різних вищих навчальних закладів;

       питання білетів шкільних випускних екзаменів;

       теми рефератів із різних предметів;

       доповіді, реферати, виступи школярів на семінарах і конференціях;

       тематичні списки основної і додаткової літератури;

       описи лабораторних і практичних робіт.

На регіональному рівні навчальна інформація включає в себе:

       навчально-методичні матеріали з різних шкіл, центрів розвитку освіти, інститутів удосконалення педагогічних працівників, навчальних методичних кабінетів;

       наукові матеріали, що створюються для загальноосвітніх шкіл місцевими інститутами й університетами;

       економічні матеріали, що надаються місцевою адміністрацією, банками, підприємствами;

       організаційно-управлінську інформацію;

       правову (місцеве законодавство) інформацію.

І, нарешті, на зовнішньому рівні здійснюється представлення навчальної інформації, як частини загальноукраїнського сегменту Інтернету і Всесвітнього Інтернету.

Викладачі кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету (ВДПУ) імені Михайла Коцюбинського одним з головних завдання вбачають завдання формування у майбутніх педагогів теоретичних знань і практичних навичок ефективного використання  комп’ютерних та інформаційних технологій у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності у закладах освіти різних рівнів акредитації. З огляду на це викладачами кафедри здійснюється робота за такими напрямами:

-       забезпечення викладання дисциплін, що стосуються розробки автоматизованих інформаційних систем та програм управління базами даних, технологій програмування і створення програмної продукції, комп’ютерного моделювання, використання сучасних комп’ютерних технологій, методики використання комп’ютера під час викладання предметів шкільного курсу тощо;

-       розвиток інформаційно-комп’ютерної мережі ВДПУ;

-       створення єдиного інформаційного освітнього середовища кафедри;

-       розробка та вдосконалення електронних начально-методичних підручників, посібників, комплексів з дисциплін, викладання яких забезпечує кафедра;

-       розробка й використання педагогічних програмних засобів (ППЗ) навчального призначення: комп’ютерних тренажерів, віртуальних лабораторій, ігрових навчальних програм тощо;

-       якісне й оперативне забезпечення учасників навчального процесу навчально-методичною (у тому числі електронною) інформацією;

-       комплектація медіотеки педагогічних програмних засобів навчального призначення;

-       навчально-методичне забезпечення викладання дисциплін кафедри у світлі кредитно-модульної системи навчання;

-       удосконалення наукових основ навчального процесу;

-       організація та проведення науково-дослідної роботи, апробація та використання результатів наукових досліджень;

-       надання навчальним закладам регіону навчально-методичної допомоги  з питань застосування комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі закладів освіти тощо.

Викладачі кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті ВДПУ забезпечують викладання близько 40 навчальних дисциплін, пов’язаних з комп’ютерними, мультимедійними, інформаційними технологіями та методикою їх використання у навчально-виховній діяльності закладів освіти (рис. 1). Ці дисципліни викладаються студентам усіх спеціальностей університету очної і заочної форм навчання.

Крім того, майбутнім вчителям інформатики та інформаційних технологій викладаються дисципліни комп’ютерного циклу за фахом.

Значна увага приділяється професійній спрямованості навчального матеріалу. З цією метою викладачами кафедри розроблено інформаційне освітнє середовище кафедри, яке містить електронні матеріали щодо навчально-методичної, виховної, наукової, профорієнтаційної роботи. На веб-сторінці кафедри розміщено електронні варіанти навчальних і робочих програм, електронні навчально-методичні комплекси (ЕНМК), матеріали для самостійної роботи,  результати наукових досліджень магістрів й аспірантів та інший навчально-методичний матеріал.

Рис. 1. Навчальні дисципліни, викладання яких забезпечує кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті в усіх структурних підрозділах ВДПУ

 

Суттєве значення викладачі приділяють створенню навчально-методичних комплексів нового покоління з включенням сучасних педагогічних програмних засобів, котрі забезпечують використання інформаційного освітнього середовища нашого навчального закладу.

Усе більше науковців займаються дослідженням навчальних систем, що адаптуються, котрі в залежності від індивідуальних здібностей студента (учня) і результатів контролю його знань можуть планувати нову послідовність подальшого педагогічного впливу на того, хто навчається [17].

У практику навчальних закладів впроваджуються комп’ютерні навчальні системи різних типів: із незамкнутою системою керування (коли процес роботи системи не залежить від результатів її впливу на об’єкт, що управляється); із замкнутою системою управління «жорсткий контроль» (коли використання комп’ютерних систем у навчальному процесі не дозволяє відхилятися від процесу виконання завдань у непередбаченому напрямі на основі механізму зворотного зв’язку і без нього, це, наприклад, комп’ютерні адаптивні тести з математики); комбіновані системи, що суміщають переваги компенсаторних і замкнутих систем управління [6].

Аналіз наявних комп’ютерних навчаючих систем переконує, що найбільш ефективними з них є ті, котрі мають добре організовану систему зворотного зв’язку (замкнуті системи) або систему компенсацій («жорсткий контроль»). Саме їх доцільно використовувати в процесі створення комп’ютерно-орієнтованих навчальних посібників з курсів за вибором.

Вивчаючи питання, пов’язані з сучасними підходами до створення комп’ютерно-орієнтованих навчально-методичних комплексів, ми прийшли до висновку, що ці підходи мають базуватися на необхідності представлення навчально-методичного матеріалу в структурованому, легко доступному для користувачів (доступ у мережі), актуальним (за рахунок можливості оперативного поновлення чи видозміни фрагментів) вигляді. Такі можливості надаються за рахунок застосування електронних і комп’ютерно-орієнтованих навчальних матеріалів та формування навчально-методичних баз даних. Ймовірно, всі компоненти комплексу необхідно об’єднати в єдине ціле за допомогою веб-вузла навчального призначення, котрий має містити динамічні веб-сайти для доступу до баз даних, дискусійні сторінки для обговорення ефективності пропонованого комплексу, сторінки для розміщення електронних підручників (посібників) й інших комп’ютерно-орієнтованих навчальних матеріалів тощо.

Використання електронного підручника (посібника) є однією із найбільш гнучких проблем презентації навчального матеріалу студентам.

З огляду на вище сказане викладачами кафедри розроблені навчально-методичні матеріали, які враховують специфіку всіх напрямів підготовки ВДПУ. Так, наприклад, нами розроблено ЕНМК з усіх дисциплін, які забезпечує кафедра, що містять методичні, навчальні матеріали, матеріали для самостійної роботи й самоконтролю знань студентів, приклади творчих проектів тощо.

Викладачі кафедри приділяють значну увагу формуванню навичок використання комп’ютерних технологій у майбутній професійній діяльності студентів університету. Адже в сучасних умовах необхідно підготувати студента до швидкого сприйняття і обробки інформації, успішного її відображення і використання в навчально-виховному процесі закладів освіти.

Так, наприклад, під час викладання дисципліни „Методика застосування комп’ютерної техніки для викладання загальноосвітніх дисциплін” викладачі кафедри спрямовують свої зусилля на формування теоретичних знань і практичних навичок пошуку і систематизації методичних матеріалів для проведення уроків і позакласних заходів із комп’ютерною підтримкою, розробки комп’ютерно-орієнтованих дидактичних матеріалів, тестуючо-контролюючих комп’ютерних програм; використання комп’ютерної техніки та мультимедійних засобів навчання під час проведення уроків та позакласних заходів, навичок застосування засобів мережі Інтернет у навчальній роботі тощо.

З огляду на це професійно орієнтовані ЕНМК з дисципліни «Методика застосування комп’ютерної техніки для викладання загальноосвітніх дисциплін» розроблено для студентів очної і заочної форм навчання  усіх спеціальностей університету. Вони враховують специфіку майбутньої професійної діяльності студентів і мають на меті формування теоретичних знань і практичних навичок розробки комп’ютерно-орієнтованих дидактичних матеріалів, тестуючо-контролюючих комп’ютерних програм, здійснення моделювання хімічних, фізичних, математичних, біологічних тощо процесів і явищ, використання педагогічних програмних засобів, можливостей мережі Інтернет, електронних енциклопедій, словників, підручників, ЕНМК тощо (рис.2, 3).

      

Рис. 2                                                        Рис. 3

Під час вивчення дисципліни «Мультимедійні засоби навчання» студенти опановують прийомами використання мультимедійних засобів навчання (мультимедійний проектор, інтерактивна дошка, графічні планшети, аудіо- і відеотехніка тощо) у майбутній професійній діяльності, набувають навичок створення і використання у навчально-виховній діяльності закладів освіти мультимедійних презентацій, flash- і gif-анімацій, веб-сторінок, ЕНМК тощо.

Під час вивчення дисципліни «Сучасні інформаційні технології навчання» студентами музично-педагогічного факультету значна увага приділяється усвідомленню майбутніми вчителями музики можливостей і шляхів використання комп’ютерних технологій у викладанні музичного мистецтва і формуванню практичних навичок використання спеціалізованого програмного забезпечення для запису, обробки і трансляції музики, для здійснення звукового дизайну у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів (рис.4, 5).

 

Рис. 4                                              Рис. 5

Під час викладання дисциплін, пов’язаних з інформаційними технологіями, магістрам університету значна увага приділяється ознайомленню студентів з актуальними проблемами інформаційних технологій та систем, сучасними тенденціями їх розвитку; узагальненню теоретичних знань та практичних навичок застосування інформаційних технологій під час здійснення навчально-виховного процесу у навчальних закладах різних рівнів акредитації; формуванню теоретичних знань і практичних навичок використання ІТКТ у науково-педагогічній діяльності та наукових дослідженнях.

Викладачі кафедри приділяють значну увагу організації і контролю самостійної роботи студентів відповідно до вимог Болонської конвенції, розглядаючи її як головний компонент навчального процесу. Самостійне опанування змістом навчальної дисципліни передбачає вивчення питань, теоретичних положень, методів роботи з ПК та мультимедійними засобами навчання, опанування прийомами роботи в глобальній мережі Інтернет, а також опанування технологією застосування їх у реальних галузях життєдіяльності та в майбутній професійній діяльності. В процесі планування та проведення самостійної роботи, викладачі кафедри основну увагу звертають на контроль, а також на самоконтроль. З цією метою було сплановано самостійну та індивідуальну роботу студентів, а саме:

   визначено зміст матеріалу для самостійної роботи;

       на самостійне опрацювання були винесені окремі теми, якими студенти можуть опанувати самостійно;

   було складено графік проведення індивідуальної роботи зі студентами та графік контролю за виконанням ними завдань для самостійної роботи;

Самостійна та індивідуальна робота студентів організовується як під час занять, так і в позааудиторний час із застосування сучасної комп’ютерної техніки і мультимедійних засобів навчання, яка наявна в лабораторіях кафедри інформаційних технологій в освіті.

Властиві, в тій чи іншій мірі, всім сферам діяльності людини інформаційно-технологічні елементи знань і вмінь, мають знайти своє віддзеркалення в кожному циклі дисциплін, що вивчаються, і на всіх періодах навчання. Виникаючі завдання, проблеми і шляхи їх розв’язання досить різноманітні й залежать від специфічних особливостей кожного циклу. Повнота змісту інформаційної і комп’ютерної складової підготовки та відповідність цього змісту сучасним вимогам, викликаним широким впровадженням інформаційно-комунікаційних технологій, може бути оцінена з точки зору інформаційної й комп’ютерної складових змісту загальноосвітньої та професійної підготовки.

Інформаційно-комунікаційні технології і комп’ютерні засоби займають усе більш істотне місце в освіті. Комп’ютер, як засіб в системі освіти, за багатьма параметрами і напрямами сьогодні перекриває можливості інших технічних засобів навчання. Поява комп’ютерних засобів значно розширила встановлені межі й спричинила якісний скачок, такий, що вплинув на всі параметри процесу навчання і системи освіти.

Інформатизація суспільства нині передбачає широке впровадження інформаційних знань у вигляді інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволяють фахівцям творчо застосовувати в своїй інформаційній діяльності досвід цілих колективів, що розміщено в пакетах програм і алгоритмів.

Інформаційно-комунікаційні технології й набір одночасно породжуваних ними і, що забезпечують їх, комп’ютерних засобів, утворюють якісно нову інформаційно-комп’ютерну систему, для якої специфічного значення набуває інформаційно-комп’ютерна підготовка.

На спосіб опису вмісту інформаційно-технологічної й комп’ютерної складових загальноосвітньої і професійної підготовки впливає рівень розвитку інформаційного освітнього середовища в процесі опису змісту освіти щодо дисциплін загальноосвітнього та професійного циклу в залежності:

       від особливостей змісту конкретного предмету, систематизації змісту навчального матеріалу;

       від наявності критеріїв систематизації для кожного типу навчального документа, що сприяє підвищенню їх якості, розвитку навчальної документації й інших матеріалів, необхідних в навчальному процесі;

       від способів забезпечення необхідних засобів створення, коригування й використання інформації, тип і якість відповідного інструменту.

З усіх дисциплін, що забезпечує кафедра, розроблено необхідне програмно-методичне забезпечення з врахуванням вимог кредитно-модульної системи підготовки фахівців, а саме: навчальні і робочі програми; методичні рекомендації для проведення лабораторних робіт; методичні рекомендації щодо здійснення й перевірки самостійної роботи студентів; завдання для проведення контрольних робіт з врахуванням напрямів підготовки студентів; завдання комп’ютерного тестового контролю знань студентів тощо.

Система освіти загалом і в кожному окремому навчальному закладі може бути зрозумілою й описана як інформаційні освітні середовища. Одна з їх особливостей полягає в системному характері. Освітня, або дидактична, інформаційна система – це організаційно впорядкована сукупність фахівців, інформаційних ресурсів, навчальних технологій, що здійснюють освітній процес [19, c. 19].

 Інформаційне освітнє середовище – це частина інформаційного простору, найближче стосовно до індивіда інформаційне оточення, сукупність умов, у яких здійснюється його діяльність. Вид цієї діяльності визначає характер інформаційного освітнього середовища: якщо ця діяльність є освітньою, то і середовище буде інформаційно-освітнім. Тому навчальна діяльність проходить в інформаційному освітньому середовищі дисципліни (предмету), вищого навчального закладу. На відміну від інформаційного простору, – відзначають науковці, – інформаційне освітнє середовище вимагає застосування спеціальних заходів для свого створення [15, с. 20].

Інформаційне освітнє середовище може змінюватися, удосконалюватися, але для цього потрібні цілеспрямовані дії. Конкретне інформаційне освітнє середовище навчальної діяльності формується викладачами (педагогічним колективом навчального закладу), державою (соціальне замовлення). Фахівці відзначають, що правильно організоване інформаційне освітнє середовище дозволяє студентові адаптувати його до себе. Без продуманих, цілеспрямованих заходів інформаційне освітнє середовище не лише не розвиватиметься, а й може перешкоджати розвитку студентів.

Зауважимо, що створення інформаційного освітнього середовища навчального закладу та його використання в навчально-виховному процесі закладу освіти буде ефективним лише за умов формування відповідної готовності педагогів й науковців до професійного використання засобів ІТКТ, що входять у середовище. У зв’язку з цим постає необхідність формування психологічної готовності педагогічних й наукових кадрів й адміністрації навчальних закладів до діяльності з використанням середовища, навчання педагогів, студентів й допоміжного персоналу оперуванню з інформаційними ресурсами середовища, організації обміну досвідом, проведення конференцій, присвячених розробці й експлуатації середовища.

У наслідок багатофункціональності інформаційного освітнього середовища до визначення принципів його побудови і функціонування може бути декілька підходів. Один із них пов’язаний з організацією навчальної і наукової діяльності. Оскільки інформаційне освітнє середовище має навчальну цілеспрямованість, то для його успішного функціонування до розміщених навчальних матеріалів висуваються загальні педагогічні вимоги: науковості, доступності, наочності, обліку вікових та індивідуальних особливостей користувачів (як студентів, так і викладачів); єдності навчальної й наукової діяльності; зближення самостійної творчої роботи студентів і науково-дослідницької роботи викладача (принцип співтворчості). Інший підхід визначається професійно-педагогічною спрямованістю інформаційного освітнього середовища і його мобільністю. Слід передбачити, щоб матеріалами інформаційного освітнього середовища педагогічного університету могли користуватися не лише студенти й викладачі, а й учителі та інші працівники освіти.

З метою забезпечення ефективного використання інформаційних технологій у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності випускників університету викладачами кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті за останні роки було здійснено:

-                  створене єдине інформаційне освітнє середовище Інституту математики, фізики і технологічної освіти, кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті, наповнений освітній сайт кафедри;

-                  розроблені електронні начально-методичні комплекси з дисциплін, викладання яких забезпечує кафедра;

-                  захищено 4 кандидатські дисертації зі спеціальності 13.00.04 –теорія і методика професійної освіти, пов’язаних із використанням ІТКТ у навчально-виховній діяльності закладів освіти;

-                  отримали Гранти Вінницької обласної адміністрації і Вінницької обласної ради в сумі 110 000 грн. за призові місця в рамках реалізації обласної програми Розвитку інформаційних, телекомунікаційних та інноваційних технологій в закладах освіти області, за кошти яких було придбано значну кількість сучасної техніки, яка використовується для проведення занять із студентами всіх структурних підрозділів університету;

-                  укомплектовано медіотеку, яка містить близько 400 педагогічних програмних засобів;

-       створено 4 лабораторії мультимедійних засобів навчання і комп'ютерних технологій;

-                  у грудні 2008 р. проведено загальноуніверситетський семінар для проректорів, директорів, деканів, завідувачів кафедр університету на тему: "Створення єдиного освітнього середовища». Семінар проводили викладачі кафедри інформаційних технологій в освіті: кандидат педагогічних наук, доцент Кадемія М.Ю., асистенти Кобися В.М., Уманець В.О. Було представлено електронну розробку web-сторінки кафедри та сайт Державного професійно-технічного навчального закладу "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище" тощо.

Таким чином, систематизація, структурування інформації та представлення її в інтерактивному вигляді дозволяє значно поліпшити доступ до інформаційних освітніх ресурсів. Створення інформаційного освітнього середовища навчального закладу сприяє логічному впорядкуванню інформації, її систематизації і структуруванню, створює передумови для виходу на новий технологічний рівень навчальних технологій, новий рівень одержання наукових знань, підвищує конкурентоспроможність програм вищої освіти.

 

2.2. Наповнення освітнього середовища

 

Для того, щоб web-майстер почував себе максимально комфортно у процесі розробки та супроводження Інтернет- проекту, окрім робочого місця і персонального комп'ютера йому потрібний певний набір програмного забезпечення, базовий інструментарій, без якого творцеві web-сайту просто не обійтися. Іноді буває важко зорієнтуватися не лише в усьому різноманітті найменувань існуючих програм для web-дизайну, а навіть в списку мінімально необхідних для роботи додатків. Можна що-небудь забути, упустити або навіть просто не знати про те, що згодом знадобиться якась програма чи утиліта. Наведемо перелік програмного забезпечення необхідного для якісної роботи із створення та супроводження  Інтернет-проекту. Ці програми розраховані на використання під управлінням Microsoft Windows. Отже, для повноцінної роботи над створенням і супроводженням сайту потрібні [6, с.23]:

·       Середовище розробника документів HTML - так званий WYSIWYG - peдактор, рекомендуємо програми Microsoft FrontPage, Macromedia Dreamweaver чи аналогічні їм.

·       Редактор векторної графіки, рекомендуємо CorelDraw.

·       Редактор растрової графіки, рекомендуємо Adobe Photoshop.

·       Броузери Microsoft Internet Explorer, Opera, Fire Fox, Google Chrom.

·       Перекодувальник кирилиці, рекомендуємо програми ConvHTML і SNKDECode.

·       Оптимізатор HTML, рекомендуємо UtilMind HTML Compressor.

·       Оптимізатор растрових зображень GIF, рекомендуємо програму Gif - Clean.

·       Оптимізатор растрових зображень JPEG, рекомендуємо програму JPEGCleaner.

·       Редактор GIF-анімації, рекомендуємо програму Ulead GifAnimator.

·       Фрагментатор графіки, рекомендуємо програму PictureDiser.

·       FTP -клієнт, рекомендуємо програму CuteFTP.

Нині для створення і супроводження інтернет-проектів використовують кілька технологій: HTML, Dhtml, PHP, Perl, Ajax, Java, JavaScrpt/

Коротко охарактеризуємо ці технологі] та їх основні технологічні характеристики.

JAVA

Мова програмування Java, розроблена близько восьми років тому компанією Sun Microsystems і нагадує за структурою і синтаксисом добре знайомий багатьом програмістам С, існує сьогодні в Інтернеті в двох варіантах: JavaScript і власне Java. Перший варіант мови є усього лише надбудовою стандарту HTML і значно розширює можливості документу, створеного в цьому форматі. Модуль, написаний на JavaScript, інтегрується у файл HTML як підпрограма і викликається на виконання з відповідного рядка HTML-коду стандартною командою. Вбудований в броузер інтерпретатор мови сприймає і скрипт, і сам код гіпертексту як єдиний документ, обробляючи ті і інші дані одночасно. Модуль Java на відміну від JavaScript не інтегрується в сторінку, що використовує його, а існує як самостійний додаток з розширенням .class або, виражаючись науковою мовою, аплет. У процесі використання цього варіанту мови аплет також викликається з html-файлу відповідною командою, але завантажується, ініціалізується і запускається на виконання у вигляді окремої програми, у фоновому режимі.

За допомогою технології Java можна додавати до сторінки елементи інтерактивності, формувати, компонувати і повністю контролювати формат виливаючих вікон і вбудованих фреймів, організовувати такі активні елементи, як годинник, рухомий рядок і іншу анімацію, створити чат. Більшість web-камер, що передають на сайти "живе" зображення, також працюють на базі відповідних додатків Java.

Серед переваг цієї технології слід зазначити відсутність необхідності встановлювати і налаштовувати на сервері будь-які додаткові модулі, що забезпечують роботу Java -программ. Головний недолік Java полягає в тому, що користувачі броузерів старих версій, що на підтримують компіляцію цієї мови, сприймати об'єкти, створені за допомогою Java і JavaScript, не зможуть [5, с. 235].

  CGI

Технологія CGI (Common Gateway Interface) має на увазі використання у складі ресурсу Інтернет інтерактивних елементів на базі додатків, що забезпечують передачу потоку даних від об'єкту до об'єкту. Саме так організована у Всесвітній мережі більшість чатів, конференцій, дощок оголошень, гостьових книг, пошукових машин і систем підрахунку рейтингу. У загальному випадку принцип роботи CGI виглядає таким чином: користувач заповнює на web-сторінці ту чи іншу форму і натискає на кнопку, після чого вбудований в код HTML рядок виклику CGI-скрипта запускає відповідну програму CGI і передає їй управління процесом обробки інформації. Введені користувачем дані відсилаються цій програмі, а вона, у свою чергу, "вбудовує" їх в іншу сторінку, відправляє поштою або трансформує яким-небудь іншим способом, Скрипти CGI розміщуються на сервері в спеціально відведеній для цих цілей папці, якій, як правило, призначається ім'я CGI - BIN. Слід пам'ятати, що підключення, налагодження і запуск таких програм вимагають відповідних прав доступу до http-сервера, а також певних знань і навичок.

Технологія CGI зазвичай реалізується двома методами: або з використанням програм, написаних на мові PERL (Practical Extraction and ReportLanguage), - такі файли мають розширення .pi, або за допомогою додатків, створених зазвичай із застосуванням мови С, що відкомпілювалися безпосередньо на сервері, оскільки більшість UNIX-сумісних платформ включають вбудований транслятор цієї мови. Подібні програми мають розширення .cgi. Необхідно відмітити, що PERL, як і HTML, є мовою, що інтерпретується. Іншими словами, для того, щоб запустити подібний скрипт на виконання, не вимагається додаткової компіляції. Окрім згаданих можливостей за допомогою цієї технології можна організувати систему показу послідовності рекламних банерів або автозавантаження файлів на сервер, створити форму відправки електронного листа безпосередньо із сторінки сайту або службу віртуальних листівок. Серед переваг CGI слід зазначити їх незалежність від клієнтського програмного забезпечення - цю технологію зможе застосовувати кожен користувач, що переглядає вміст сервера за допомогою браузера практично будь-якої версії. Головний недолік полягає в тому, що для встановлення і розгортання додатків CGI на сервері необхідно володіти як мінімум правами адміністратора, оскільки ці програми під час запуску здатні порушити нормальне функціонування серверного комп'ютера і дестабілізувати роботу мережі [6, с. 235]. 

  SSI

SSI (Server Side Includes) - технологія, тісно переплетена із згаданою вище CGI. На основі макромови, що дуже нагадує С, SSI дозволяє реалізувати такі можливості, як виведення в документі того або іншого тексту залежно від певних умов або згідно із заданим алгоритмом, формувати файл HTML з фрагментів, що динамічно змінюються, або вбудовувати результат роботи CGI в будь-яку його ділянку. Переваги і недоліки SSI аналогічні до описаних в попередньому абзаці [1, с. 135].

  CSS

Досить часто у web-дизайнера виникає необхідність застосувати в процесі створення html-документа складне форматування - від абзацу до абзацу змінювати шрифт, розташування тексту, його колір, формувати різні таблиці даних. Можна розв'язати цю проблему за допомогою стандартних засобів HTML: описувати кожен абзац окремим набором команд, але в цьому випадку підсумковий документ матиме великий розмір, та і саме створення коду стає дуже трудомісткою роботою. Можна це зробити іншим шляхом: підключити до сторінки зовнішній файл, виконаний в стандарті CSS, - Cascading Style Sheets (каскадні таблиці стилів), в якому за допомогою спеціальної макромови один раз жорстко задати форматування сторінки. Іншими словами, файл CSS виконує роль деякого шаблону, що вживається для форматування тексту, таблиць і інших елементів в документі HTML. Існує можливість підключати один і той же фізичний файл CSS до різних web-сторінок сайту. CSS можна використовувати практично на будь-якому сервері без будь-яких обмежень. Великі недоліки у цієї технології також практично відсутні[3, с. 35].

  РНР

РНР (Personal Home Page tools) - це ще одна мова, що інтерпретується, яка нагадує PERL і призначена для надання web-сторінкам елементів інтерактивності. Код, написаний на мові РНР, вбудовується в документ HTML подібно до підпрограми: в ту ділянку документу, де необхідно розмістити інтерактивний елемент, просто вставляється сценарій РНР. Мнемоніка цієї мови базується на синтаксисі PERL,  Java і С, завдяки чому не викликає яких-небудь труднощів при вивченні. Методики, які дозволяють серверам коректно розпізнавати файли, що містять скрипти РНР, різні і залежать в першу чергу від типу конкретного сервера. Вважають достатнім призначити такому файлу розширення .php, іноді - з додаванням номера версії використаної мови, наприклад .php4 або .php5.

Технологія РНР дозволяє організувати на web-сторінці лічильники відвідувань, підраховувати статистику звернень до тих або інших розділів сайту, захистити доступ до будь- якого html -документа паролем і т.ін. Серед недоліків РНР слід зазначити те, що ця технологія підтримується далеко не усіма серверами Інтернету[6, с. 355].

  ASP

ASP (Active Server Pages, активні сторінки сервера) - ще одна технологія, аналогічна JavaScript і РНР. Для того, щоб зробити web–сторінку інтерактивною із застосуванням технології ASP, необхідно вбудувати в її код відповідний скрипт, написаний на макромові, що віддалено нагадує Java і С. Скрипт інтерпретується і виконується безпосередньо на сервері, після чого браузеру пердається вже готовий html-документ з результатами роботи сценарію ASP. Звідси випливає цілком справедливе уявлення про те, що для сторінок, які містять ASP, не має значення, яке програмне забезпечення встановлене на комп'ютері користувача. Зате принципове значення має тип сервера, на якому планується використовувати ASP, оскільки зовсім не усі вони підтримують цю технологію [5, с. 159].

  VBScript

VBScript, або Visual BASIC Script (Visual Beginners All - purpose SymbolicInstruction Code Script, візуальний символічний універсальний командний код для початківців) - чергова версія мови, що інтерпретується, вбудовується в html -документ з метою включення до складу web-сторінки інтерактивних елементів. Честь створення цієї технології належить розробникам компанії Microsoft.

Якщо порівняти поширеніший стандарт JavaScript з VBScript, виявити серйозні відмінності дуже важко, оскільки мнемоніка і синтаксис обох мов багато в чому схожі. За допомогою VBScript можна реалізувати практично увесь спектр можливостей, характерних для JavaScript. Обидві технології не залежать від типу сервера, на якому планується опублікувати web-сторінку, що їх містить. Проте VBScript нині менш поширений в Інтернеті, ніж його "конкурент", оскільки він підтримується тільки браузерами виробництва Microsoft, а саме Internet Explorer версій 3.0 і вище. Netscape Navigator не має інтерпретатора цієї мови, тому прибічники цього броузера позбавлені можливості використовувати інтерактивні елементи, створені із застосуванням VBScript, тоді як JavaScript підтримується і Internet Explorer і Netscape Navigator[5, с. 48].

Macromedia Flash

Стандарт Flash був розроблений компанією Macromedia в 1996 році. Основне призначення цієї технології - створення високоякісної інтерактивної анімації, яку можна представляти при відносно невеликому розмірі кінцевого файлу. За допомогою Macromedia Flash web-майстер має можливість виготовляти барвисті анімаційні заставки, певні елементи яких можуть "реагувати" на рухи миші, а також вбудовані в web-сторінки міні-ігри, озвучені мультиплікаційні кліпи і багато що інше. Іншими словами, Macromedia Flash здатна практично на усе, що доступно при застосуванні Java, і навіть більше.

Однією з основних відмінностей Macromedia Flash від усіх інших існуючих нині web-технологій є те, що це єдиний стандарт, що дозволяє працювати не лише з растровою графікою, але і з векторною. Окрім цього текст імпортується в середовище Flash не як растрове зображення, а саме як текст, в якому один символ кодується одним байтом інформації, що є серйозною зброєю в боротьбі із зайвим об'ємом результуючих файлів. Важливо, що в Flash є можливість відтворення музики і звуків у форматі МРЗ.

Для створення документів, підготовлених згідно з цим стандартом, компанія Macromedia випустила спеціальне об'єктно-орієнтоване середовище розробника у вигляді стандартного 32-розрядного додатка Microsoft Windows. Завдяки цьому власне процес програмування при підготовці інтерактивних елементів Flash і анімації зведений до мінімуму: користувачеві досить створити новий проект в зручному і зрозумілому середовищі, для чого необхідно лише розібратися в принципах роботи програмного пакету і уміти поводитися з мишею - після закінчення роботи програма вбудує створені об'єкти в документ HTML автоматично[4, с. 205].

Практичні усі описані нами web-технології реалізовані на сайті кафедри. Сайт доступний в локальній мережі університету та в Internet. Керує роботою сайту лаборант, технічну підтримку у публікації сайту в мережі надають працівники інформаційно-обчислювального центру ВДПУ. Для отримання прав доступу до сайту користувачеві слід зареєструватися, тобто заповнити реєстраційну форму. Права доступу до інформації надає модератор сайту ВДПУ – працівник інформаційно-обчислювального центру. Після авторизації (рис.1.), користувач, в залежності від наданих йому модератором прав доступу до інформації може здійснювати редагування інформації, створювати нові рубрики чи лише переглядати матеріали.

Рис. 1. Авторизація користувача на сайті

Доповнення інформацією існуючих рубрик сайту виконується централізовано. Цим займається модератор сайту - лаборант кафедри. Усі науково-педагогічні працівники кафедри відповідають за оновлення і доповнення інформацією певних розділів сайту. Вони збирають інформацію, готовлять її до підключення, а на сторінки сайту інформацію додає модератор сайту.

Кафедра має аудиторії, розміщені у двох навчальних корпусах університету на різних поверхах. Для полегшення процесу спілкування педагогічних працівників у кожній лабораторії встановлені web-камери та налаштовані аккаунти Skype. За допомогою цієї технології здійснюється відеозв’язок.

На сайті працює дошка оголошень, чат та форум.  Вони активно використовуються у процесі обговорення певних педагогічних проблем чи інновацій. Таким чином, наприклад, здійснюється робота методичного семінару кафедри. На дошці оголошень розміщується інформація про день і час проведення методичного семінару, матеріали якого розміщуються заздалегідь для ознайомлення на сайті методичної роботи кафедри. У зазначений час співробітники кафедри приймають участь у телеконференції, організованій за допомогою технології Skype. Таким чином можуть вирішуватись усі проблемні питання, проводитись дискусії, обговорення тощо.

Наповнення інформацією ЕНМК дисциплін займаються викладачі, які читають ці дисципліни. Кожного року здійснюється доповнення ЕНМК новими матеріалами, новинками техніки, технологій методик і т.ін.

Таким чином, обслуговування сайту кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті вінницького державного педагогічного університету здійснюють усі співробітники кафедри. Звичайно дизайном та розробкою із застосуванням web-технологій високого рівня займається модератор, а підбір матеріалу, його редагування, створення нових інформаційних матеріалів – це робота усіх працівників кафедри.


2.3. Використання освітнього середовища

 

Широке проникнення в освітні процеси інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) поставило на порядок денний питання про необхідність нового погляду на традиційні засоби навчання студентів. Інформатизація освіти, як визначальна ланка процесу інформатизації суспільства, спрямована на підвищення якості змісту освіти, а також впровадження ІКТ у всі види діяльності в системі освіти, в тому числі й у навчальний процес.

Впровадження ІКТ у вивчення всіх без винятку навчальних предметів відкриває широкі перспективи гуманітаризації освіти і гуманізації навчального процесу, поглиблення теоретичної бази знань і посилення прикладної спрямованості результатів навчання, розкриття творчого потенціалу учнів і вчителів відповідно до їх нахилів, запитів і здібностей. У зв’язку з цим гостро актуальними стають проблеми розробки нового змісту, форм, методів і засобів навчання в різних типах навчальних закладів, відповідного дидактичного забезпечення та його науково-методичного і психолого-педагогічного обґрунтування.

Проблемам проектування та використання засобів навчання, дослідженню взаємозв’язків окремих компонентів системи дидактичних засобів, вивченню їх впливу на результативність навчання присвячені праці Ю. К. Бабанського, Т. В. Габай, Б. П. Єсипова, І. Я. Лернера, М. Н. Скаткіна Н. Ф. Тализіної, О. К. Тихомирова та ін.

Метою Концепції створення засобів навчання нового покоління для навчальних закладів України, що охоплюють сучасні досягнення науки і техніки, дають змогу використовувати новітні методи навчання, підвищити ефективність використання навчальною часу та поєднати різні види сприймання інформації, є забезпечення розвитку особистісних якостей сдента та розкриття його творчого потенціалу шляхом упровадження нових засобів навчання (В. П. Волинський, A. М. Гуржій, B. М. Доній, Ю. О. Жук, О. Я. Савченко, В. В. Самсонов, М. І. Шут).

Питанням розробки та застосування засобів на основі комп’ютерної техніки та створенням методичної підтримки щодо їх використання присвячені роботи таких науковців, як: В. Н. Агеєв, Н. В. Апатова, Т. Л. Архіпова, Н. Р. Балик, М. П. Барболін, Л. І. Білоусова, В. В. Биков, О. І. Бочкін, Л. В. Брескіна, І. Є. Булах, А. Ф. Верлань, І. Г. Вєтрова, М. С. Головань, О. М. Гончарова, Ю. В. Горошко, Л. Е. Гризун, А. М. Гуржій, Ю. О. Дорошенко, Т. В. Дубова, М. І. Жалдак, Ю. О. Жук, І. С. Іваськів, Л. Х. Зайнутдинова, В. І. Клочко, В. В. Лапінський, І. М. Лукаш, І. В. Лупан, М. С. Львов, П. М. Маланюк, Ю. І. Машбиць, Н. В. Морзе, В. П Муляр, С. А. Раков, Ю. С. Рамський, О. В. Рєзіна, І. В. Роберт, П. А. Ротаєнко, В. Д. Руденко, Н. І. Самойленко, В. В. Самсонов, Л. П. Семко, І. О. Смолюк, Т. П. Соколовська, О. В. Співаковський, Ю. В. Триус, О. М. Христіянінов, Г. Ю. Цибко, Т. І. Чепрасова, О. А. Щербина та ін.

Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, успішне вирішення якої дає змогу досягти суттєвого підвищення ефективності та якості навчального процесу, постійно перебуває в центрі уваги як дослідників, так і викладачів-практиків. Реалізація загальнодидактичного принципу активності в навчанні має велике значення, оскільки навчання і розвиток мають діяльнісний характер, і від якості учіння як діяльності залежить результат навчання, розвитку і виховання студентів. Ідея активізації пізнавальної діяльності у процесі навчання відома ще з часів Сократа; розроблена у творах О. В. Духновича, Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, В. О. Сухомлинського, К. Д. Ушинського та ін., не втратила своєї актуальності і донині. Її дидактичні і психологічні аспекти відображені в дослідженнях С. І. Архангельського, Ю. К. Бабанського, Л. С. Виготського, М. С. Голованя, В. В. Давидова, М. О. Данилова, М. Я. Ігнатенка, Т. А. Ільїної, Л. В. Занкова, Б. П. Єсипова, Є. М. Кабанової-Меллєр, Т. В. Крилової, Л. О. Лісіної, І. Я. Лернера, В. І. Лозової, А. С. Макаренка, Л. В. Мар’яненка, М. І. Махмутова, Г. О. Михаліна, І. Т. Огороднікова, С. Л. Рубінштейна, В. В. Рубцова, З. І. Слєпкань, М. Н. Скаткина, І. Ф. Харламова, Т. І. Шамової, С. Т. Швацького, М. І. Шкіля, Г. І. Щукіної, І. С. Якиманської та ін.

На сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і їх впровадження у різноманітні сфери людського буття є важливим новий підхід до організації процесу навчання. Сучасна світова освіта характеризується наступними тенденціями:

·     еволюцією знань в основне джерело вартості в інформаційному суспільстві;

·     трансформацією, розширенням поняття «освіта». Освіта перестає ототожнюватися тільки з формальним шкільним і навіть вузівським навчанням;

·     переходом від концепції функціональної підготовки до концепції розвитку особистості;

·     концепцією неперервної освіти і розвитком навчання дорослих;

·     перетворенням знання в товар і розвитком ринкових відношень у сфері освіти;

·     інтеграцією освітніх систем і переходом освіти в категорію загальносвітових пріоритетів.

Будь-яка діяльність нині трактується як освітня, якщо вона має своєю метою змінити установки і моделі поводження індивідів шляхом передачі їм нових знань, розвитку нових умінь і навичок. Важливим фактором у цьому напрямку розвитку освіти є формування умінь студентів вчитися, умінь самостійної когнітивної діяльності з використанням сучасних засобів інформаційних технологій. Основи таких умінь закладаються у школі і розвиваються у вищих навчальних закладах.

Принципова відмінність цієї нової системи від традиційної полягає в її технологічній базі. Технологічні елементи вкрай нерозвинені в традиційній освіті, яка базується в основному на навчання "віч-на-віч" і на друковані матеріали. Нова освітня система орієнтована на реалізацію високого потенціалу комп'ютерних і телекомунікаційних технологій.

Ми зупинимось на використанні інформаційно-освітніх середовищ. Під інформаційно-освітнім середовищем ми розуміємо систему інформаційно-комунікаційних та традиційних засобів, спрямованих на організацію та проведення навчального процесу, орієнтованого на особистісне навчання в умовах інформаційного суспільства.

Таким чином, нашою метою є обґрунтування можливості доповнення традиційної освіти за допомогою використання навчально-інформаційного середовища кафедри Інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Рис. 1. Титульна сторінка сайту кафедри.

Розроблюване працівниками кафедри середовище, в основі якого лежить гіпертекстова технологія, забезпечує:

·диференціацію завдань відносно навчальних успіхів студента;

·організацію індивідуальної пізнавальної діяльності;

·проведення поточного та підсумкового контролю;

·систематичну й ефективну інтерактивність, причому не тільки між викладачем  і студентом, але і між студентами, незалежно від того, на якому носії розташований основний зміст навчання;

·доповнення викладу широким спектром додаткового, довідкового матеріалу;

·спрощення організаційної роботи, яка супроводжує навчальний процес.

Для забезпечення інтерактивності у гіпертекстовому середовищі, а також можливості його використання через мережу, використовуються різноманітні технології. Серед них: HTML, PHP, JavaScript, MySQL, тощо. А при використанні їх у комплексі, навчальний матеріал стає динамічним, адаптованим, обновлюваним.

Сайт кафедри містить багато інформативних сторінок з матеріалами для абітурієнтів, студентів та співробітників про правила прийому до ВНЗ та  напрямки підготовки, історію кафедри від часу її створення, виховну роботу з студентами, навчальні програми, за якими проводиться підготовка на кваліфікаційних рівнях «Бакалавр», «Спеціаліст» та «Магістр», електронні навчально-методичні комплекси дисциплін, педагогічні програмні засоби, співпрацю з вітчизняними та іноземними ВНЗ і т.ін.

Рис.2. Сторінка виховної роботи

Рис.3. Сторінка про співпрацю з ВНЗ

Обов’язковим елементом інформаційно-освітнього середовища є мультимедіа, що виступає формою організації навчального матеріалу. Завдяки використанню засобів мультимедіа навчальний матеріал подається за допомогою усіх технологій, які людина може сприймати (аудіо, відео, тощо).

Структура сайту кафедри каскадна. Однією із складових частин сайту є сторінка електронних навчально-методичних комплексів дисциплін, які викладають працівники кафедри.

Рис.4. Перелік ЕНМК навчальних дисциплін

Розробкою електронних навчально – методичних комплексів працівники кафедри займаються уже майже 5 років. Це викликано проблемою відсутності методичного забезпечення викладання комп’ютерних дисциплін. З допомогою виділеного сервера ця проблема вирішується таким чином: всі методичні і навчальні матеріали розміщені на сервері, структура мережі така, що доступ до матеріалів здійснюється із усіх  комп’ютерів навчального кабінету одночасно, тому достатньо розробити матеріали для проведення уроків і одразу знімається питання про необхідність роздаткового та демонстраційного матеріалу, самостійної роботи студентів, опрацювання додаткового та довідкового матеріалу, підготовки до фахових олімпіад і т.ін.

Найповнішим уважається ЕНМК, що містить:

-         анотацію до курсу, в якій є коротка характеристика ЕНМК, названі його переваги, осіб для яких він призначений тощо;

-         навчальну програму;

-         керівництво щодо вивчення дисципліни (методичні вказівки для викладача, студента), що включає вказівки для самостійного вивчення теоретичного матеріалу, виконання практичних завдань з технології вивчення навчального матеріалу на певному рівні, послідовність використання всього навчально-методичного комплексу, навчальних модулів, блоків, навчальних одиниць;

-         навчальний посібник містить виклад навчального матеріалу (теоретичного, практичного) відповідної дисципліни, що відповідає робочій програмі та структуруванню на методичні дози (модулі, блоки, навчальні одиниці);

-         практикум використовується для формування вмінь та навичок на основі застосування теоретичних знань, що застосовуються під час розв’язання практичних завдань;

-         тести або тестуючі системи використовуються з метою перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу на початковому, проміжному та підсумковому етапах;

-         довідник, що містить відповідні матеріали, таблиці, визначення, глосарій дисципліни;

-         електронна бібліотека курсу містить підручники та посібники, які доповнені аудіо-відеоматеріалами, освітніми Internet-ресурсами [2, с. 70-71].

Рис.5. Титулка ЕНМК

Розглядаючи побудову розділів, необхідно передбачити:

-         постановку завдання, актуальність проблеми;

-         геометричні, фізичні ілюстрації, мультиплікації, кліпи та візуальні демонстрації;

-         дидактичні методи, способи, прийоми з демонстрацією їх практичного використання у своїй професійній діяльності;

-         інтерпретація результатів, їх теоретичне та практичне значення.

Навчання студентів за допомогою ЕНП має містити наступні дидактичні частини:

-         теоретичну, в основі якої лежить гіпертекст, котрий включає таблиці, малюнки, аудіо-, відеосюжети, комп’ютерні моделі, тренажери та ін.;

-         практичну, містить покрокове розв’язання типових задач, вправ із відповідними поясненнями і посиланнями на теоретичні розділи курсу, лабораторні роботи або комп’ютерні моделі;

-         лабораторний практикум може містити віртуальні моделі для здійснення відповідного дослідження;

-         контролюючу частину – набір тестів з теоретичного та практичного навчального матеріалу;

-         довідкову частину, що містить предметний покажчик (систему пошуку), таблиці, формули, іншу інформацію;

-         систему допомоги, котра містить опис правил роботи з ЕНП, методичні рекомендації з використання ІКТ та мережі Інтернет.

Досвід використання ІКТ у підготовці майбутніх педагогів свідчить, що використання ЕНП забезпечує:

-         використання на різних комп’ютерних платформах;

-         навчання в режимі телекомунікації «on-line»;

-         простоту використання у поєднанні з ІКТ у навчанні;

-         інтерактивну допомогу в самостійному навчанні;

-         оперативний перехід з одного розділу на інший;

-         підтримку індивідуальної та колективної форм навчання;

-         зручний перегляд навчального матеріалу;

-         можливість вибору власної траєкторії та послідовності вивчення матеріалу;

-         доповнення та зміну інформації під час занять, її оновлення;

-         ефективний моніторинг результатів виконання поточних індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт;

-         роздруковку необхідних навчальних матеріалів;

-         наявність електронних засобів контролю помилок студентів у процесі виконання тестових завдань;

-         підтримку стандартів, графічних інтерфейсів у режимі телеконференцій;

-         підтримку систем пошуку розділів, малюнків, формул, посилань, літературних джерел;

-         роботу з глосарієм;

-         оперативне протоколювання дій студентів.

Однією із сторінок сайту кафедри є науково-педагогічна діяльність. Тут наведені матеріали про роботу гуртків та проблемних груп, участь у конкурсах та олімпіадах.

Рис.6. Сторінка з інформацією про наукову роботу.

Для полегшення діяльності студентів з написання курсових та дипломних робіт на сайті кафедри передбачено зберігання і архівування матеріалів попередніх років. Таким чином вдається контролювати унікальність робіт студентів і надати матеріали для дослідження проведеного попередніми випускниками.

Рис.7. Курсове та дипломне проектування

На кафедрі ведеться науково-дослідна робота викладачами та аспірантами. Результати цієї роботи відображені на сторінці підготовки педагогічних кадрів. Тут представлені законодавчі матеріали, корисні посилання та звітні матеріали аспірантів.

Рис.8. Сторінка підготовки науково-педагогічних працівників

 

На кафедрі функціонує методичний семінар, на якому педагогічні працівники діляться передовим досвідом, обговорюють педагогічні новинки та результати апробації педагогічних досліджень.

Рис.9. Сторінка методичного семінару кафедри

Отже, інтенсивний розвиток інформатизації освіти сприяє розширенню сфери застосування сучасних технологій. Використання ІОС у навчанні відбувається за такими напрямами:

-         реалізація можливостей програмних засобів навчального процесу;

-         інтеграція можливостей комп’ютера й різних засобів передачі інформації під час розробки відеокомп’ютерних систем;

-         реалізація можливостей штучного інтелекту під час розробки інтелектуальних навчальних програм;

-         використання засобів ІКТ, що реалізують інформаційний обмін на рівні спілкування через комп’ютерні мережі;

-         технологія безконтактної інформаційної взаємодії, що реалізує ілюзію безпосереднього входження й присутності в реальному часі в системі «Віртуальна реальність» [7, с. 77-78].

Як свідчить досвід, використання ІОС у підготовці студентів педагогічного університету дозволить інтенсифікувати й індивідуалізувати навчальний процес, значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, підвищити стимулюючу складову; розвивати самостійність у процесі навчання, обирати індивідуальний темп засвоєння навчального матеріалу; здійснювати оперативний контроль за рівнем засвоєння знань, формування вмінь та навичок; вести статистичний облік за рівнем підготовки кожного студента; розвивати та здійснювати комунікативні навички спілкування між усіма учасниками навчального процесу.

Використання ІОС змінює діяльність викладача та студента, змінюючи його зміст, структуру, впливаючи на характер мислення, мотиви учасників цього процесу, перебудовуючи систему взаємин між ними. Впливаючи на зоровий, слуховий та інші канони сприйняття, вони допомагають формувати в студентів цілісне відображення об’єкту, явища або процесу, що вивчається, та на цій основі інтенсифікувати процес пізнання.

Узагальнюючи розглянуте, можна зробити висновок, що використання ІОС в навчальному процесі вищого педагогічного навчального закладу дозволить частково зняти проблеми, котрі нині стоять перед викладачами в умовах інформатизації суспільства. Але разом з цим, слід ураховувати, що використання ІОС у навчальному процесі може бути ефективним лише у випадку його перебудови та системного використання у навчальній діяльності всіма учасниками навчального процесу.

2.4. Побудова моделі освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій

Одним із найважливіших стратегічних завдань на нинішньому етапі модернізації системи вищої освіти в Україні є підвищення організації і якості підготовки фахівців до рівня міжнародних вимог. Входження України та інших східноєвропейських країн до об’єднаної Європи, спонукають ВНЗ України формувати і впроваджувати в освіту світові критерії і стандарти як передумову до інтеграції в європейський науковий і освітній простір. Потужним засобом і основним інструментом інтеграції, одержання доступу до освітніх і культурних надбань різних країн є приєднання до Болонського процесу, який за висловом В. Кривцової і Н. Колісниченко «це консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях» [1, с. 4].

Болонською декларацією, яку підписали більшість європейських міністрів освіти у червні 1999 року, передбачено реалізацію багатьох ідей і проектів. Передусім, це:

              формування єдиного відкритого простору вищої освіти; впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи трансферу кредитів;

              стимулювання мобільності студентів і викладачів у межах європейського регіону;

              прийняття системи освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр-магістр»;

              розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти тощо.

Приєднання України до цього процесу надає нашій країні можливості поглибити відносини з європейськими державами на шляху подальшої інтеграції до ЄС.

Ефективне розв’язання завдань удосконалення навчального процесу у педагогічних ВНЗ, що пов’язані з вибором змісту, засобів і технологій навчання, передбачає представлення об’єктів, суб’єктів і процесів підготовки й становлення педагогів у вигляді певних систем (навчальних, педагогічних, становлення особи і т. п.), вивчення яких з метою ухвалення рішень про їх оптимізацію, необхідність тощо, нерозривно пов’язане із створенням їхніх моделей (математичних, змістових, словесних, знакових, наочних). Вимоги до підготовки фахівця не є раз і назавжди встановленими, вони змінюються разом із змінами в політичній, соціальній і виробничій сферах і знаходять свій вираз в моделях фахівця, професіограмах та інваріантах його підготовки, які є орієнтиром при відборі програмного змісту навчальних дисциплін і методів викладання.

Під моделлю [2], як зазначає Л. Сальна, слід розуміти об’єкт, який в деяких відносинах має схожість з прототипом і служить засобом опису, пояснення або прогнозування поведінки прототипу. При цьому кожна досліджувана система може бути представлена деякою кількістю моделей (підсистем), вид яких залежить від необхідної глибини пізнання, рівня абстрагування, форми її матеріальної презентації.

Офіційне включення педагогічних ВНЗ в Болонський процес ставить завдання забезпечення якості і управління якістю на одне з центральних місць в модернізації вищої освіти. З таким показником як якість освіти тісно пов’язаний результат навчання, який є системоутворюючим чинником у побудові моделі фахівця. «Модель фахівця – це опис того, до чого повинен бути придатний фахівець, до виконання яких функцій він повинен бути підготовлений і якими якостями володіє» (В. Байденко) [3, с. 28].

Не зважаючи на те, що моделі, що формалізують процес навчання, не повною мірою відображають зміст реальних об’єктів, немає іншого виходу, окрім представлення об’єктів у вигляді, що дозволяє розглядати найбільш важливі їх риси і характеристики.

Отже, моделі – це ідеальні об’єкти, аналоги реально існуючих феноменів. Вони фіксують тільки каркас явищ і процесів, звільняючи їх від зайвої деталізації, випадковостей і другорядних моментів, дозволяють зробити будь-який складний об’єкт доступним для ретельного вивчення. В сукупності їх створення допомагає педагогові повною мірою  враховувати джерела і способи постановки дидактичних цілей, позиції і взаємини сторін у процесі їх досягнення, одержаний результат і його відповідність кваліфікаційним вимогам та галузевого стандарту вищої освіти України.

Таким чином у педагогічних ВНЗ мова йде не тільки про необхідність переосмислення багатьох позицій в організації дидактичного процесу в цілях, змісті, методах, засобах і формах навчання, але і про переосмислення ролі і місця в ньому його основних суб’єктів – педагогів і студентів.

Педагогічна практика і досвід роботи провідних викладачів педагогічних ВНЗ переконливо свідчать про те, що від професійної компетентності педагогів і активної включеності в процес навчання студентів багато в чому залежить можливість підвищення якості професійної підготовки випускників.

Це актуалізує потребу по-новому відповісти на ключові питання, що стоять сьогодні перед сучасною дидактикою педагогічних ВНЗ: кого готувати? чому навчати? як навчати? кого навчати? кому навчати? Ми погоджуємося з думкою В. Косухіна та П. Образцова [4, с. 67], що з позицій системно діяльністного і особистісно орієнтованого підходів, а також основних положень теорії управління педагогічними системами доцільно представити освітнє середовище для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій у вигляді інтегрованої моделі, яка включає п’ять самостійних і в той же час взаємозв’язаних і взаємозалежних моделей: модель фахівця, модель навчальної дисципліни, модель управління процесом навчання, модель студента і модель навчаючого (педагога) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Інтегральна модель спеціального професійно орієнтованого навчального середовища

Модель фахівця (кого готувати?) відображає вимоги до фундаментальної, теоретичної, спеціальної і прикладної підготовки, значущих професійних якостей випускника педагогічних ВНЗ.

Модель навчальної дисципліни (чому навчати?) включає навчальні цілі, особливості професійно орієнтованої системи знань, навичок і умінь, ступінь і глибину вивчення наочної області, інформаційну ємкість і дидактичні вимоги: науковість змісту, систематичність, послідовність навчання, наочність тощо. Вона може бути реалізована в рамках електронного навчально-методичного комплексу (ЕНМК).

Модель управління процесом навчання (як навчати?) враховує особливості реалізації викладачем педагогічних ВНЗ дидактичних можливостей розробленої ним технології навчання: особливості методу навчання і педагогічної теорії, на якій цей метод базується; відповідність способу подачі навчального матеріалу до необхідного дискретного рівня навчання; набір стратегічних можливостей технології навчання: зміна темпу вивчення і складності пропонованого навчального матеріалу, врахування індивідуальних характеристик студентів; вплив даної технології навчання, як на весь навчальний процес, так і на кожного студента окремо тощо.

Названа модель може бути реалізована як технологічна складова інформаційно-технологічного забезпечення навчального процесу у вигляді відповідної технології навчання, наприклад, особистісно орієнтоване навчання, інтерактивне, дистанційне, модульне навчання, навчальний тренінг тощо.

Модель студента (кого навчати?) є певною редукцією особистості студента, яка дозволяє викладачам педагогічних ВНЗ аналізувати і враховувати в своїй педагогічній діяльності психофізіологічні й соціально-психологічні якості студента, рівень його підготовленості до роботи з ЕНМК й іншими інформаційними засобами, передісторію навчання, рівень базових і поточних знань, умінь і навичок, що характеризують його навчально-пізнавальну діяльність, динаміку формування значущих професійних якостей.

Модель навчаючого (кому навчати?) враховує особистісні особливості самого викладача ВНЗ: професійні педагогічні якості, глибину знання наочної області дисципліни, що викладається, володіння сучасними методами і технологіями навчання, інформаційну культуру тощо.

Особливої уваги у складі інтегральної моделі заслуговує модель фахівця, яка виконує роль елементу, що пов’язує та об’єднує навколо решту компонентів. У нашому дослідженні ми розробляли модель діяльності майбутнього педагога – випускника Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, з метою врахування особливостей і специфіки майбутньої професійної діяльності. Оскільки, саме майбутня професійна діяльність диктує зміст і форми навчальної діяльності, тому одним з центральних понять педагогіки вищої школи є «модель фахівця», поняття, що визначає вимоги до його навчання.

По суті, можна говорити і про модель навчального процесу, що забезпечує підготовку фахівця, і про модель його підготовки, модель технологічного середовища викладання, модель робочого місця, модель спеціальності і, нарешті, модель фахівця [5; 6]. Виділення як об’єкту дослідження моделі фахівця є найбільш вдалим, оскільки пов’язує різні ступені дії певних умов, характеристики численних економічних, політичних, соціальних, демографічних, культурних, освітніх, технологічних і інших чинників і безпосередньо відображає всі ці дії на конкретній людині – фахівцеві. Таким чином, модель фахівця може сприйматися як своєрідний відбиток дії на людину різних груп умов і чинників, в першу чергу пов’язаних з його навчанням як фахівця.

Термін «модель» найчастіше трактується як образ, аналог, зображення, схема або опис якого-небудь процесу в природі або суспільстві. Щодо моделі фахівця можна застосувати всі перераховані грані цього визначення. Аналіз педагогічної і методичної літератури [7-10] дозволив нам виділити декілька підходів до побудови моделі фахівця, а саме:

1.     Сукупність певних знань, умінь і навичок, одержаних у процесі навчання.

2.     Інформаційний масив, активне засвоєння якого необхідне для ефективної роботи за фахом.

3.     Система навчання, що дозволяє фахівцеві успішно реалізовувати всі види ділових та виробничих контактів з навколишнім середовищем.

4.     Детальний опис усіх професійно важливих якостей фахівця.

5.     Формалізований перелік усіх посадових функцій і обов’язків фахівця.

6.     Система навичок, що дозволяють вирішувати стандартні й нестандартні ситуації, що виникають в ході професійної діяльності.

7.     Опис статистично усереднених характеристик хорошого фахівця певного профілю (вік, стать, освіта, стаж роботи за фахом, володіння сучасними інформаційними технологіями, здатність здійснювати професійно орієнтоване спілкування, приймати ефективні рішення).

8.     Формально-математичне відображення процесу взаємодії студентів з викладачами, технологічним середовищем навчання, штучно створеним або реальним практичним середовищем.

Виділяють також наступні шляхи побудови моделі фахівця (еталону для оцінки якості освіти) – від професії і від особистості (персонологічні моделі) [11]. Інший підхід до побудови моделей виділяє наступні основні види: модель діяльності і модель підготовки.

Модель діяльності орієнтована на вивчення сфери діяльності фахівця даного профілю, описання умов праці, необхідних знань, умінь, навичок і професійно важливих якостей, визначає систему вимог до кінцевого результату навчання.

Модель підготовки визначає конкретні вимоги до підготовки у ВНЗ; дає відповідь на питання, що потрібно фахівцеві для успішного функціонування.

Вимоги моделі фахівця є системоутворюючим чинником відбору змісту освіти і форм його реалізації в навчальному процесі, а також визначають професійно важливі якості для всіх спеціальностей і кожної конкретної спеціальності. Необхідно відзначити, що з одного боку, модель фахівця є основою для планування змісту і організації процесу навчання студентів, визначення ролі, місця і об’єму кожної дисципліни. З іншого боку, всі дисципліни, що входять до курсу підготовки фахівця, повинні сприяти формуванню особи фахівця, що володіє набором визначених професійно важливих якостей, особи, відповідної до параметрів моделі фахівця.

Н. Тализіна [12, с. 28] зазначає, що першим кроком переходу від моделі фахівця до моделі його підготовки служить виділення і повний опис типових завдань, які можуть бути представлені у вигляді ієрархії, що одночасно є ієрархією цілей вищої освіти. На першому ступені в цій ієрархії знаходяться завдання, які повинні уміти вирішувати всі фахівці, незалежно від професії і країни проживання. Це екологічні завдання, завдання безперервної післядипломної освіти та підвищення кваліфікації, завдання, обумовлені колективним характером більшості видів сучасної виробничої діяльності. Другий рівень складають завдання, що відображають специфіку діяльності в конкретній країні, характерні професійні знання, уміння здійснювати ефективне спілкування з представниками інших культур. На третьому рівні знаходяться власне професійні завдання, які складають основний об’єм і перевершують перші два рівні за різноманітністю.

Модель підготовки фахівця будують на основі аналізу всіх типів завдань, а також набору конкретних проміжних і кінцевих цілей, причому визначається набір дисциплін, які вносять свій внесок у досягнення кінцевої мети – підготовки кваліфікованого фахівця пожежно-рятувальної служби. Тому для обґрунтування суті спеціального професійно орієнтованого навчального середовища у педагогічних ВНЗ доцільно використовувати метод педагогічного моделювання, за допомогою якого можна розглянути кожну з її складових в їх єдності і взаємодії.

Галузеві стандарти вищої освіти України побудовані на базі кваліфікаційної моделі фахівця. У них домінує знанієва складова, не закладено можливість оцінювання якості освіти на основі таких показників як готовність випускників до майбутньої професійної діяльності, рівень професійної мотивації. Предметно-знанієва орієнтація штучно розділяє процес оцінки якості підготовки фахівців на окремі частини, які як би закривають шуканий цілісний результат [13, с. 12]. Підвищення вимог до рівня і якості підготовки випускників ВНЗ, до їх готовності успішно вирішувати основні завдання професійної діяльності, стимулювало пошуки науково-обґрунтованих методів побудови моделі фахівця.

Сучасні умови пред’являють до випускників нові вимоги, серед яких все більший пріоритет одержують вимоги системно організованих, інтелектуальних, комунікативних, рефлектуючих, самоорганізуючих основ. «Знання, будучи розділеним на окремі предмети і дисципліни, приводить до штучного розділення окремих підходів до знання» [14, с. 4]. Потрібно враховувати «не тільки знання і зміст, але також і універсальні навички і компетенції. Кожен студент повинен випробувати на досвіді всю різноманітність підходів і мати доступ до різних типів навчального середовища» [14, с. 5]. Компетентністний підхід дозволяє перейти в педагогічній освіті від його орієнтації на відтворення знання до застосування і організації знання; зняти диктат предмету (але не ігнорувати його).

Порівняльний аналіз існуючих методів і методик моделювання професійної діяльності [15-18] дозволив виділити серед них ту, яка найбільшою мірою відповідає цілям і завданням створення у педагогічних ВНЗ освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій. При розробці моделі діяльності фахівця, більшість дослідників застосовують такі методи, як аналіз реальної практики роботи фахівців конкретного профілю; аналіз даних прогнозування про розвиток тієї сфери діяльності, для якої готують фахівця; експертне опитування; метод побудови моделі фахівця «у зворотному напрямі» тощо. В основі більшості з перерахованих методик лежить екстраполяція діяльності найбільш кваліфікованих кадрів, що працюють в тій професійній сфері, в якій належить діяти випускникам ВНЗ (у нашому дослідженні – педагогів).

Модель освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій  розроблялася нами виходячи з таких положень:

-        у основу моделі покладено аналіз підготовки майбутніх педагогів, враховано потенціал (кадрове забезпечення, матеріально-технічна база) Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;

-        модель  будувалася з урахуванням варіативних зв’язків ВДПУ як внутрішніх, так і зовнішніх, таких, що забезпечують, в своїй сукупності, ефективність системи управління якістю освіти;

-        у структурі моделі враховувалася система підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів професорсько-викладацького складу університету, в галузі інформаційних технологій та розробки і використання у навчально-виховному процесі електронних навчально-методичних комплексів;

-        при розробленні моделі враховувалися вимоги Міністерства освіти і науки України до підготовки педагогів та організації навчально-виховного процесу у педагогічних ВНЗ.

Курс української вищої галузевої школи на інтеграцію в європейський науково-освітній простір є стратегічним і пріоритетним як у політиці Міністерства освіти і науки України. Євроінтеграційні процеси і приєднання педагогічних ВНЗ до Болонського процесу, розвиток міжнародних зв’язків радикально реформують основи навчально-виховного процесу та його науково-методичне і кадрове забезпечення, але разом з тим не можна відмовлятися від традиційних форм і методів організації навчального процесу, слід орієнтуватися на менталітет і ступінь соціальної зрілості і національної свідомості студентів. Оскільки уже недостатньо говорити про високу або низьку підготовку випускників навчального закладу. Сьогодні постало завдання навчання студентів з гарантованою якістю, що дозволяє їм активно реалізовувати свої знання, уміння і навички, значущі професійні якості, творчий потенціал у майбутній професійній діяльності.

Опираючись на описані аспекти моделювання, можна зробити висновок про те, що модель освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій  доцільно представити у вигляді замкнутого регульованого і керованого процесу (рис. 1.2).


 

Подпись: Система підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів професорсько-викладацького складу в галузі інформаційних технологій, розробки і використання електронних навчально-методичних комплексівПодпись: Вимоги Міністерства освіти і науки України до підготовки майбутніх педагогів та до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 


Отже, модель освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій  органічно поєднує чотири моделі – навчальної дисципліни, управління процесом навчання, студента і навчаючого (педагога), що обумовлено наступними передумовами:

-        побудова моделі зумовлює можливість на науковій основі коригувати і уточнювати в цілому не тільки цілі й зміст професійної освіти фахівця у педагогічних ВНЗ, але і дидактичні цілі, зміст навчання за конкретними блоками навчальних дисциплін відповідно до вимог Болонського процесу та майбутньої професійної діяльності;

-        викладач на основі цієї моделі може достовірно і точно здійснювати вибір і обґрунтування методів, організаційних форм і інформаційних засобів, які найкраще сприяють якісному розвитку у студентів необхідних значущих професійних якостей і таким чином формувати в рамках наочного змісту навчальної дисципліни освітнє середовище для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій;

-        наявність технології моніторингу професійного становлення фахівця у педагогічних ВНЗ допомагає педагогові постійно порівнювати відповідність досягнутих дидактичних цілей рівню професіоналізації студентів за кредитно-модульною системою, що відповідає вимогам майбутньої діяльності.

Таким чином, при створенні у педагогічних ВНЗ освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій  необхідно послідовно розробити всі названі моделі, оптимізація яких у рамках інтегральної моделі, буде сприяти повнішому виконанню вимог галузевого стандарту вищої освіти України напряму підготовки «Педагогічні науки», соціального замовлення при підготовці педагогів із достатньо міцним базовим масивом спеціальних знань і практичних умінь з усіх напрямів їх майбутньої професійної діяльності. Це сприяє перенесенню акценту з уміння майже дослівно відтворювати навчальну інформацію на розуміння ключових фактів, понять, законів теорій науки, уміння самостійно здобувати і застосовувати одержані знання, логічно мислити, доводити, вирішувати нові завдання.

Висновки з розділу 2

З’ясовано, що дидактика в умовах застосування інформаційних технологій ставить за основну мету розкриття, розвиток та реалізацію інтелектуального потенціалу особистості за умови забезпечення педагогічної дії лонгуючого характеру; забезпечує реалізацію різнопланових видів навчальної діяльності (інформаційна, ігрова, експериментально-дослідницька, самостійна, індивідуальна та ін.). Зреалізовуватися це може за умов створення та розвитку нового покоління засобів навчання на основі інформаційних технологій, у рамках конкретної методичної системи та технології навчання.

Використання освітнього середовища відкриває значні можливості для використання інноваційних підходів в освіті; забезпечує збереження кадрового потенціалу, неперервне підвищення фахової майстерності; вирівнює умови для усіх, забезпечуючи рівний доступ до навчальних матеріалів, використання нових інформаційних технологій в освіті.

Аналіз літературних джерел і вивчення досвіду роботи педагогічних ВНЗ свідчить про необхідність використання інформаційних технологій не тільки для традиційних форм і методів навчання, але і для професійно орієнтованих методик (інтерактивні методи навчання, мультимедійні навчальні курси, віртуальні лабораторії, моделювання).

Розробка та впровадження освітнього середовища на основі інформаційних технологій у навчально-виховному процесі педагогічних ВНЗ дозволяє здійснювати серйозні зміни в технології навчання, оскільки вони: значно розширюють можливості представлення навчальної інформації, дозволяють відтворювати реальну обстановку завдяки використанню мультимедійних засобів, підсилюють мотивацію навчання, активно заохочують студентів до навчального процесу, розширюють кількість навчальних завдань, підтримують можливість управління процесом розв’язку завдань, змінюють контроль, забезпечуючи при цьому гнучкість управління процесом навчання, сприяють формуванню рефлексії у майбутній професійній діяльності, і що дуже важливо, дозволяють студентам наочно представити результат своїх дій.

Доведено, що застосування освітнього забезпечує: задоволення індивідуальних, освітніх потреб студентів через підвищення рівня підготовки в області інформаційно-комунікаційних технологій, використання педагогічних програмних засобів, розроблення та впровадження ЕНМК, що забезпечують формування професійних знань майбутніх педагогів за принципами диференціації, індивідуалізації навчання, застосування інноваційних технологій на базі інтегрованих методик, шляхом впровадження сучасних ІКТ (модульне, дистанційне, віртуальне навчання, e-learning, m-learning, blended learning, робота в Інтернет тощо); створення освітнього середовища; розвиток матеріально-технічної та навчально-методичної бази; організацію системи підвищення кваліфікації викладачів у галузі ІКТ.

На основі методики нормативно-функціонального моделювання професійної діяльності фахівця розроблено модель освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційних технологій, відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, із застосуванням таких методів, як екстраполяція діяльності найбільш кваліфікованих кадрів, аналізу реальної практики роботи фахівців, даних прогнозування про майбутню професійну діяльність; експертного опитування; методу побудови моделі фахівця «у зворотному напрямі» тощо. Яка органічно поєднує чотири моделі – навчальної дисципліни, управління процесом навчання, студента і навчаючого (педагога).


 РОЗДІЛ 3.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ІКТ

3.1. Методика проведення педагогічного експерименту

 

Ефективність процесу навчання визначається одержаними результатами, тобто якісними й кількісними параметрами знань, умінь і навичок, що сформувалися під час навчання. Тому вивчення теоретичних основ підготовки майбутніх молодших спеціалістів з обчислювальної техніки на всіх етапах дисертаційного дослідження поєднувалося з педагогічним експериментом.

Педагогічний експеримент проводився на базі кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та відділення автоматики та комп’ютерної техніки Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій.

Серії питань і завдань для студентів було спрямовано на виявлення наявних у них запасу знань, умінь і навичок з обчислювальної техніки, сформованості професійної компетентності. Це дозволило встановити глибину, обсяг і динаміку розвитку знань, умінь і навичок у студентів різних курсів навчання, ступінь усвідомлення ними важливості вивчення спеціальних дисциплін з обчислювальної техніки, можливість перенесення одержаних знань у сферу майбутньої професійної діяльності.

Окрім того, у зміст анкет було включено питання і завдання, спрямовані на виявлення мотивації застосувати ІКТ в процесі професійного розвитку студентів, вивчення фахових дисциплін або причин їх відсутності, форм і методів професійної діяльності МФ з ОТ, застосування в ній ІКТ, якість підготовки у ВНЗ тощо.

Для дослідження у ході констатувального експерименту було взято чотири групи (n=150 осіб) студентів третього курсу спеціальностей “Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем та мереж” і “Монтаж, обслуговування засобів та систем автоматизації технологічного виробництва”.

Вибір груп базується на спрямованому аналізі програм навчальних дисциплін, освітніх стантартів підготовки фахівців, а також специфіки професійних знань із обчислювальної техніки.

Насамперед студентам була запропонована анкета, за допомогою якої визначалося розуміння ними мети вивчення дисциплін з обчислювальної техніки й ІКТ у коледжі. Під час цього зверталася увага респондентів на те, що чітке й правильне формування мети – процес достатньо складний.

Аналіз одержаних матеріалів здійснювався у двох аспектах:

з точки зору професійних знань (усвідомлення МФ з ОТ системи ідей, закономірностей, понять даної науки);

 з точки зору інформаційно-комунікаційної діяльності.

Одержані такі результати анкетування: 49,5% респондентів розуміє цілі вивчення ІКТ у технічних ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, 38,1% анкетованих не лише розуміють, а й оцінюють значимість знань із ІКТ у професійному становленні МФ з ОТ. Показали розуміння цілей вивчення ІКТ, оцінили їх значимість з точки зору майбутньої професійної діяльності та продемонстрували здатність оперувати знаннями з обчислювальної техніки 6,7% респондентів.

Окрім того, в анкеті було запропоновано варіанти відповідей, із яких студент міг вибрати найбільш прийнятні для себе. Результати кількісного аналізу анкетних даних наведені в таблиці 3.1. Із неї видно, що більша частина студентів (73,3%) вибрала перший варіант відповіді – “Розширення й поглиблення спектру знань з теорії й методики застосування ІКТ у навчально-виховному процесі та майбутній професійній діяльності”.


Таблиця 3.1

Сприйняття студентами цілей вивчення ІКТ у технічному ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (в % до загальної кількості респондентів)

п/п

Відповіді

Групи, що анкетуються

Група

3-ОК-1

(n=50)

Група

3-ОК-2

(n=55)

1.

Розширення й поглиблення спектру знань з теорії й методики застосування ІКТ у навчально-виховному процесі та майбутній професійній діяльності.

74

72,7

2.

Збагачувати власну духовну культуру шляхом самоосвіти, творчо працювати над поглибленням і вдосконаленням культурно – освітніх знань.

8

9,1

3.

Вирішувати практичні, професійні задачі в сучасних умовах державотворення, процесі формування ринкової економіки, становлення багатопартійної системи і відповідних соціально-політичних відносин в Україні;

6

5,5

4.

Аналізувати соціально-зна­чущі проблеми і процеси, факти і явища суспільного життя;

4

5,5

5.

Володіти методологією і методами пізнання творчої діяльності при вирішенні професійних завдань та розробці соціальних заходів.

4

3,6

6.

Проявляти активність і творчу ініціативу з питань ринкової трансформації економіки України в процесі виконання своїх професійних обов’язків.

2

1,8

7.

Створювати відповідні культурно-побутові умови праці.

2

1,8

8.

Разом

100

100

 

У ході констатувального експерименту було важливим вивчити ступінь засвоєння студентами знань з предметів обчислювальної техніки, її дослідницького апарату, наукового й практичного значення, про основні глобальні й місцеві проблеми обчислювальної техніки та шляхах їх розв’язання.

У дисертаційному дослідженні було дотримано підходів [203]  до методики формування і розвитку знань, і моделі процесу засвоєння понять [13; 14]. Засвоєння знань – складний процес, який включає почуттєво-конкретне сприйняття змісту, його осмислення, виявлення нових властивостей і ознак, встановлення зв’язків та відносин між ними і, нарешті, оволодіння певними способами дій у ході активної пізнавальної діяльності студента. Тому механізм засвоєння знань у процесі формування фахових компетенцій майбутніми молодшими спеціалістами з обчислювальної техніки нам уявляється у вигляді чотирьох рівнів засвоєння.

Змістова характеристика кожного з рівнів слугувала критерієм якості знань, у процесі формування фахових компетенцій майбутніх молодших спеціалістів з обчислювальної техніки, під час кількісної обробки результатів анкетування (рис. 3.1).

 

 

Рис. 3.1. Рівні засвоєння студентами знань з обчислювальної техніки

Із рис. 3.1 видно, що перший рівень засвоєння характеризується тим, що студенти оволоділи декількома діями й тому можуть виконувати завдання, пов’язані лише з упізнаванням або розрізненням об’єктів або понять обчислювальної техніки. Вміння лише впізнавати  об’єкт і явище обчислювальної техніки, що вивчається, дозволяє говорити про засвоєння знань лише на рівні знайомства. В процесі цього коефіцієнт засвоєння Кзасвоєння виявляється меншим 0,5 (Кзасвоєння<0,5).

У ході дослідження зустрічалися і такі ситуації, коли студенти коледжу мали деякі знання з обчислювальної техніки, проте не могли аналізувати й співставляти їх. Такі студенти виконували завдання, але лише після одержання детальної інструкції. Тому коефіцієнт засвоєння другого рівня, на відміну від першого, був вищим 0,5 (0,5<Кзасвоєння<0,7).

Третій рівень засвоєння знань з обчислювальної техніки характеризується діями, пов’язаних із доведенням, узагальненням, абстрагуванням і співставленням. Із запропонованими завданнями студенти – майбутні молодші спеціалісти з обчислювальної техніки справлялися самостійно, використовуючи й трансформуючи засвоєнні раніше відомості й методики. Коефіцієнт засвоєння знань у цьому випадку коливається у межах від 0,7 до 1 (0,7<Кзасвоєння<1,0).

Для четвертого рівня характерний високий ступінь оволодіння студентами різними способами діяльності і, отже, високим рівнем засвоєння знань з обчислювальної техніки. Студенти виконували завдання щодо встановлення зв’язків і відносин між об’єктами і явищами, здійснювали широкі узагальнення, систематизацію й абстрагування, що дозволяє говорити про наявність творчих умінь. Коефіцієнт засвоєння знань на даному рівні доходив до 1,0 (Кзасвоєння≈1,0).

У процесі дисертаційного дослідження ми звернулися до аналізу якості професійної компетентності студентів – МФ з ОТ за критеріями, котрі й були використані в якості критеріїв завершального результату навчання: обсяг, системність, осмисленість і глибина знань. Під критерієм розуміється точно вибрана величина, адекватна якості, що вимірюється. Вимірювання в процесі цього могло бути як прямим, так і опосередкованим. Будучи деякою мірою, критерій має лише задовольняти вимогам адитивності, тобто

                                                                                  (3.1)

Це значить, що число, котре служить мірою двох об’єднаних величин, має бути рівним сумі двох чисел, які є мірою кожної із величин.

Для визначення обсягу знань студентів виділялися всі елементи знань щодо тої чи іншої теми розділу, що вивчається і складалися еталони відповідей. Числові значення засвоєного обсягу знань характеризувалися кількістю елементів знань, які були відтворені кожним респондентом. Оскільки, зазвичай, елементи знань, включені в еталон, не рівноцінні (для їх засвоєння і відтворення вимагається різна мислиннєва діяльність), то всі вони розбивалися на групи у відповідності з рекомендаціями В.П. Безпалька. У підсумку аналізувався і порівнювався обсяг знань окремо щодо кожної групи елементів.

У якості критерію обсягу знань, приймалося відношення кількості засвоєних елементів знань до кількості елементів знань, включених в еталон, тобто:

                                               (3.2)

Наявність системності знань у студентів визначалося у процесі виведення ними різних залежностей. Під час цього враховувалося розуміння студентами зв’язку між елементами знань і відношень, логіки послідовного виконання операцій умінь проводити узагальнення. Цей параметр характеризувався відношенням кількості виявлених зв’язків, відношень і узагальнень до їх кількості, наявних в еталоні:

                 (3.3)

Осмисленість знань студентів встановлювалася шляхом аналізу їхніх відповідей на завдання, що містять матеріал, який вимагає застосування засвоєних знань у нестандартних ситуаціях. Для характеристики цього параметру використовувався критерій, який показував відношення кількості правильно виконаних завдань до кількості завдань, які містяться в еталоні:

                                     (3.4)

Оцінка глибини знань майбутніх молодших спеціалістів з обчислювальної техніки проводилася на основі аналізу пояснень, даних нами у відповідях. Вільне використання наукової термінології й уміння проникнути в сутність явищ, що свідчать про високу якість знань респондента. В якості параметра використовувався критерій глибини знань:

                                   (3.5)

Середні показники підсумку даного етапу констатувального експерименту відображені в табл. 3.2 і на рис. 3.2.

Таблиця 3.2

Результати аналізу якості знань МФ з ОТ

Зріз

Критерії

Кобсягу

Ксистемності

Космисленості

Кглибини

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

1.

0,12

0,11

0,21

0,20

0,09

0,11

0,03

0,05

2.

0,28

0,37

0,36

0,41

0,19

0,28

0,12

0,10

3.

0,45

0,57

0,47

0,52

0,36

0,42

0,21

0,15

4.

0,68

0,76

0,54

0,67

0,49

0,59

0,25

0,27

5.

0,98

0,85

0,79

0,89

0,77

0,86

0,29

0,36

 

Як видно з таблиці 3.2 і графіків (рис. 3.2), оцінка якості знань студентів – МФ з ОТ різна в залежності від методики, за якою йде підготовка фахівця, і від критерію, покладеного в основу аналізу. Разом з тим, кращі результати одержані в експериментальних групах, що пояснюється використанням методики навчання із застосуванням ІКТ.

а)

б)

в)

г)

 

Рис. 3.2. Результати аналізу якості знань МФ з ОТ

 

У ході констатувального експерименту вияснялося і питання усвідомлення студентами ролі та функцій діяльності щодо виконання фахових обов’язків МФ з ОТ за допомогою сучасних ІКТ. Відповіді респондентів одержані на основі співбесід інтерв’ювання (n=170), були умовно згруповані таким чином:

відповіді, в яких було розкрито науково-практичну значущість діяльності щодо використання обчислювальної техніки, основаної на застосуванні ІКТ, проте функції її називались у самому загальному вигляді (87,9%);

               відповіді, що розкривали можливість вдосконалення професійної компетентності але не такі, що не показували у відповідній мірі їх роль і функції (4,9%);

               відповіді, в яких здійснювався підбір фактичного матеріалу, що розкриває можливості діяльності МФ з ОТ але не називалися її функції (3,2%);

       відповіді, в яких розкривалася актуальність вивчення обчислювальної техніки у технічних коледжах (стимул новизни, проблемності, зв’язку з практикою), але функції пов’язувалися лише з виконанням професійної компетентності (2,4%);

       відповіді, в яких роль і функції щодо виконання професійної компетентності МФ з ОТ називалися, приводилася аргументація і доведення (1,7%).

Спроба здійснити диференційований аналіз відповідей студентів  різних експериментальних груп показала, що роль освіти щодо навчання обчислювальної техніки розуміється ними в основному однаково – в контексті виховання й розвитку, а як приклади називаються: загальний розвиток особистості (39,4%), розвиток комп’ютерної грамотності (15,5%), розвиток інформаційних компетентностей (12,5%), формування пізнавального інтересу до вивчення обчислювальної техніки (5,0%). Освітня ж функція щодо навчання обчислювальної техніки в розумінні студентів зводиться до вивчення персонального комп’ютера і його периферійних пристроїв (27,9%) (рис. 3.3).

Констатувальний експеримент дозволив також виявити ставлення студентів до змісту і якості підготовки  у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації щодо діяльності пов’язаної з ремонтом і експлуатацією обчислювальної техніки та їхньої зацікавленості в такій діяльності.

Експеримент проводився зі студентами паралельних груп випускних курсів спеціальності “Обслуговування комп’ютерних систем та мереж” (n=208 осіб). За результатами контрольних зрізів приймалися результати тестування, що проводилося у кінці останнього семестру. Тести носили програмований характер і містили наступні питання:

 

 

Рис. 3.3. Розуміння студентами ролі діяльності щодо експлуатації й ремонту обчислювальної техніки

1.     Чи задовольняє Вас зміст і якість підготовки в коледжі до діяльності з ремонту й експлуатації обчислювальної техніки на промислових підприємствах і в сфері побуту?

2.     Які, на Ваш погляд, основні напрями удосконалення змісту освіти у коледжі для поліпшення підготовки майбутніх молодих спеціалістів з обчислювальної техніки до практичної діяльності?

3.     Що, на Вашу думку, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації має давати в частині підготовки МФ з ОТ до практичної діяльності в першу чергу?

4.     Чи допомогла Вам робота з ІОС “MegaVin” у застосуванні основних понять з обчислювальної техніки?

5.     Чи вважаєте Ви важливим для майбутньої професійної діяльності застосування ІКТ у процесі вивчення спеціальних дисциплін?

6.     Чи будете Ви в подальшій професійній діяльності застосовувати ІКТ?

Студент міг відповісти позитивно на кілька питань одночасно, тому сума відсотків у кожній групі може бути більшою 100%. Одержані в процесі тестування дані після статистичної обробки було зведено в таблиці 3.3 і 3.4.

Вивчення анкетних даних щодо питання “Як Ви розумієте доцільність спеціальної підготовки щодо професійної діяльності з обчислювальної техніки з використанням сучасних ІКТ” показало, що респонденти у своїх відповідях виділяють різні ознаки-характеристики. Вони вважають, що ця підготовка має бути спрямована на формування професійної компетентності – група № 1 третього курсу спеціальності обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем та мереж (6,4%), група № 2 третього курсу спеціальності обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем та мереж (15,9%), група № 1 четвертого курсу спеціальності обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем та мереж (62,9%). Нарешті, в низці відповідей (12,8%) доцільність спеціальної підготовки у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації щодо здійснення професійної діяльності з обчислювальної техніки зводиться до орієнтації на досягнення успіху загалом.

      

                                                                                                             Таблиця 3.3

Думка студентів про якість підготовки у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації з обчислювальної техніки (в % до загальної кількості студентів)

            Характер відповідей

2007/2008

навчальний рік

2008/2009

навчальний рік

2008/2010

навчальний рік

Задовольняють

повністю

8,3

12,6

17,9

12,2

18,1

26,5

Задовольняють

частково

15,6

41,3

70,9

21,6

39,7

53,6

Зовсім  не

задовольняють

76,1

46,1

11,2

66,2

42,2

19,9

                                                                                                 

Виділені ознаки дозволяють судити про те,  що в загальній масі студенти розуміють доцільність спеціальної підготовки до діяльності з ремонту та експлуатації обчислювальної техніки з точки зору професійних орієнтирів. Проте аналіз одержаних матеріалів свідчить і про те, що таке розуміння виявляють лише деякі студенти.

Згідно діючих навчальних планів, підготовка студентів із обчислювальної техніки  у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації ведеться у межах спеціальних дисциплін “Мікропроцесорні системи”, “Комп’ютерні мережі”, “Архітектура ЕОМ”, “Логічні основи ЕОМ”, “Системне програмування”.

Що стосується методичної підготовки МФ з ОТ, то вона здійснюється у досить вузьких межах, оскільки в навчальних програмах така підготовка практично не передбачена й залежить від особистої активності викладача в цьому напрямі.

Звідси випливає нагальна потреба деякого перегляду підходів до методів викладання обчислювальної техніки й технічних дисциплін. Необхідно інтенсифікувати навчально-виховний процес і переорієнтацію його на одержання студентом практичних знань з обчислювальної техніки в ІОС.

 

Таблиця 3.4

Думка студентів про напрями удосконалення змісту освіти з обчислювальної техніки у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації і ступеня готовності їх до професійної діяльності

        

          Характер відповідей

2008-2009 н.р.

2009-2010 н.р.

КГ-1

ЕГ-1

КГ-2

ЕГ-2

 (n=50)

(n=55)

(n=48)

(n=55)

1. Необхідний перегляд змісту

2

3,64

2,08

1,82

2. Необхідно спростити зміст

10

12,73

6,25

7,27

3. Необхідно ввести матеріал з обчислювальної техніки у базові

предмети та спецкурси

24

27,27

33,33

38,18

4. Роботу з електронним комп’ютером вважаю корисною і цікавою

76

65,45

83,33

78,18

5. Не бачу необхідності в роботі з

електронним  комп’ютером

24

34,55

16,67

21,82

6. Треба виділити спеціальний практикум

22

32,79

37,50

47,27

7. Готовність до діяльності з ремонту та експлуатації обчислювальної техніки

42

36,36

56,25

63,64

8. Відсутність готовності або не

розуміння суті й необхідності діяльності з ремонту та експлуатації обчислювальної техніки

58

63,64

43,75

36,36

 

 

 

Таблиця 3.5

Результати контрольних зрізів на знання студентами методик і технології діяльності щодо ремонту й експлуатації обчислювальної техніки (в % до загальної кількості студентів)

Характеристика відповідей

ЕГ-1

КГ-1

Загальна кількість робіт

88 (100%)

91 (100%)

Дали правильні й повні відповіді

27 (30,7%)

18 (19,8%)

Дали правильні але не повні відповіді

36 (40,9%)

25 (27,5%)

У відповідях були допущені суттєві помилки

15 (17,0%)

31 (34,0%)

Не справилися із завданням

10 (11,4%)

17 (18,7%)

Якість знань

74,4%

53,6%

Ступінь засвоєння (Ксереднє)

3,02

2,45

Коефіцієнт ефективності (Кефект.)

0,75

0,61

Коефіцієнт міцності (Аt)

3

2,32

Ступінь забування

0,01

0,13

 

Як видно із таблиці 2.9, студенти ЕГ-1 показали кращі результати порівняно зі студентами КГ-1. Це можна пояснити тим, що в ЕГ-1 спеціальні дисципліни викладалися із застосуванням ІКТ. Подальше вивчення обчислювальної техніки сприяло розвитку й закріпленню одержаних знань.

У констатувальному експерименті вивчалося і питання про наявність у студентів спеціальностей Обслуговування комп’ютерних систем і мереж початкового інтересу до проблем обчислювальної техніки. Наведений на рис. 3.4 графік виразно показує, що у переважної більшості респондентів (у середньому 89%) цей інтерес наявний. Причому, як не важко побачити з приведених на графіку даних, для обох груп, що анкетуються розходження в кількісних показниках незначне. Цей факт можна розглядати, як один із важливих. Адже те, що студент виявляє інтерес до проблем обчислювальної техніки, говорить про необхідність їхнього навчання у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

 

Рис. 3.4. Наявність у студентів інтересу до проблем обчислювальної техніки

 

Отже, одержані в ході констатувального експерименту результати та їх аналіз дозволили виявити й встановити пряму залежність між якістю знань студентів, станом викладання обчислювальної техніки у коледжі й практикою підготовки МФ з ОТ. В досвіді роботи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації треба відзначити низку виявлених недоліків: а) студенти виявляють низький рівень знань і вмінь з обчислювальної техніки; б) низький рівень знань і вмінь студентів з обчислювальної техніки обумовлені слабкою шкільною підготовкою абітурієнтів, неможливістю відібрати зі вступників сильних абітурієнтів і, відповідно, значними проблемами з їхнім подальшим навчанням; в) низький рівень зацікавленості студентів в одержанні практичних навичок з обчислювальної техніки із-за низького рівня інформаційної компетентності; основною причиною неготовності МФ з ОТ до професійної діяльності є недосконалість виробничої практики у коледжі.

Одночасно в ході констатувального експерименту було виявлено й багато позитивних компонентів у практиці технічних коледжів, які були враховані в подальшій роботі.

Отже, аналіз сутті, структури й складу сучасних знань з обчислювальної техніки та їх реального втілення в зміст технічної освіти коледжу показав, що він істотний і необхідний для підготовки МФ з ОТ. Доцільність цієї підготовки підтверджується станом освітньої практики, що досліджувалася у процесі констатувального педагогічного експерименту.

Одержані в ході констатувального педагогічного експерименту матеріали та їх аналіз дозволили виявити пряму залежність між якістю знань студентів, станом діяльності щодо ремонту й експлуатації обчислювальної техніки та практикою підготовки МФ з ОТ до цієї роботи.

Як показав аналіз навчальних планів і програм підготовки фахівців зі спеціальності “Обслуговування комп’ютерних систем та мереж” і результатів попередніх спостережень за навчальним процесом, на формування професійної компетентності впливає ступінь наочності представленої інформації, застосування ІКТ, рівень зацікавленості студентів в одержані знань і, головне ступінь їх складності. У зв’язку з цим виникла необхідність виділення структурних одиниць еталонного змісту основних понять обчислювальної техніки, котрі б дозволили дати якісну й кількісну оцінку їх складності. Такі структурні одиниці виявлялись для кожного конкретного випадку й залежали від кількості ознак понять і явищ, що вивчаються. Кожний показник було виражено в певному цифровому індексі.

Сума індексів структурних одиниць визначила коефіцієнт складності знань з обчислювальної техніки студентів, який послужив основою для рівня їх засвоєння. Структурну одиницю еталонного змісту знань було визначено в балах, а умови, що визначають ту чи іншу ступінь їх засвоєння, представленні в таблиці 3.6.

Для характеристики повноти виділених ознак за схожістю й відмінністю було прийнято класифікацію, відображену в таблиці 3.7.

 

 

Таблиця 3.6

Умови, що визначають ступінь складності понять обчислювальної техніки в знаннях студента

Рівень

Умови, що визначають рівень

0 рівень

Немає відповіді, неправильна відповідь

1 рівень

Немає ознак явища, признак підмінюється одним із прикладів

2 рівень

Називається менше половини наявних ознак явища, деякі з них обґрунтовуються, наводяться окремі приклади

3 рівень

Називається половина наявних ознак явища, відповіді обґрунтовуються, наводяться приклади і можливість використання знань з обчислювальної техніки

4 рівень

Називається більше половини наявних ознак явища, відповіді розкриваються на прикладах, обґрунтовується можливість використання знань з обчислювальної техніки

5 рівень

Називаються усі наявні признаки явища, котрі розкриваються на прикладах, відповіді обґрунтовуються і показуються усі можливості застосування знань з обчислювальної техніки

 

Вибір цих критеріїв дозволив одержати досить повне уявлення про рівень професійної компетентності майбутніх молодших спеціалістів з обчислювальної техніки, дав можливість виявити у них найбільш уразливі місця, намітити шлях корегувальної роботи у формувальному педагогічному експерименті.

Вивчення цих проблем у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації показало, що 58% студентів зазнавали психологічної напруженості у процесі роботи з компютером, що була викликана головним чином наступними причинами: слабкими навичками роботи студентів, (35% опитаних); дефіцитом часу на розвязання завдань (12% опитанних); інформаційним перевантаженням (1% опитанних); інформаційним недовантаженням (6% опитаних); одноманітним представленням інформації, одноманітними діями (2% опитаних); іншими причинами (2% опитаних).

 

Таблиця 3.7

Умови, що визначають ступінь повноти виділених рівнів

Рівні

Умови, що визначають рівні

0 рівень

Утруднення у встановленні ознак явища

1 рівень

Відповіді – тавтології

2 рівень

Однобічне порівняння явищ із встановленням окремих ознак схожості чи відмінності (неповне, однобічне порівняння)

3 рівень

Називання окремих ознак схожості й відмінностей явищ (неповне, різнобічне порівняння)

4 рівень

Називання сукупності істотних ознак, схожості й відмінностей явищ

 

Із сказаного випливає висновок про необхідність у процесі проектування й подальшого використання ІОС “MegaVin” приділяти саму серйозну увагу обліку всіх негативних явищ, які можуть бути викликані непродуманими й психологічно не обгрунтованими застосуваннями педагогічних програмних засобів. Із цією метою акмеолого-педагогічні підходи до розв’язання завдань комп’ютеризації навчального процесу у коледжі мають бути обов’язково реалізовані. Це буде сприяти більш повному розвитку й професійному становленню особистості студента, в умовах інформатизації навчання в системі професійної підготовки фахівців.

 

3.2. Аналіз результатів експерименту

 

Підсумковий етап педагогічного експерименту дозволив здійснити загальну оцінку методики використання ІКТ у процесі навчання студентів технічних ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації дисциплінам професійного напряму й результуючої готовності МФ з ОТ до професійної діяльності. Джерелом одержання інформації були спеціально розроблені тести, анкети, усні відповіді студентів, результати заліків та екзаменів.

Для кількісної оцінки й аналізу результатів експериментального навчання використовувались методи математичної статистики, які дозволили оцінити ступінь вірогідності одержаних висновків.

Проте, враховуючи, що в центрі уваги традиційних психолого-педагогічних методів знаходиться конкретна особистість та її діяльність, було здійснено і якісний аналіз одержаних результатів.

У процесі підсумкового етапу педагогічного експерименту враховувалося, що навчально-виховний процес у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації – складний батофакторний процес. Його ефективність залежить від якості навчальних програм і навчальної літератури, методів і форм навчання, керівної ролі педагога, тезаурусу студентів, їхнього взаємного впливу, ступеня завантаженості заняттями й т.д. Однак головними критеріями ефективності навчального процесу є набуті студентами професійні компетенції.

Оскільки в нашому педагогічному експерименті методи проведення занять у контрольній і експериментальній групах відрізнялися, то можна припустити, що різниця в результатах навчання буде визначатися, передусім, параметрами якості знань студентів (обсяг, системність, осмисленість, глибина), параметрами успішності навчання (підсумкові знання) і динамікою мотивів.

Методика аналізу якості знань студентів наведена в п. 3.1. Ця ж сама методика була використана й у підсумковому етапі дисертаційного дослідження. З її допомогою вивчалися обсяг, системність, осмисленість і глибина знань студентів з обчислювальної техніки.

Окрім того, для складання діагностичних матеріалів ми звернулися до типізації результатів засвоєння (або показників засвоєння) знань студентів, виражених в уміннях для підсумкових знань.

Такими виявилися:

1. Підсумкові знання системних понять (наприклад, виділити класифікаційний признак об’єкту й дати визначення, тобто пояснити вивчене теорією; конкретизувати об’єкт власними прикладами; підвести об’єкт під поняття, здійснити класифікацію об’єктів на основі класифікаційного признаку; провести порівняння всередині окремих груп понять, що порівнюються; застосувати знання загальних властивостей окремих груп понять, що порівнюються до конкретних об’єктів і процесів; встановити зв’язок між конкретним поняттям, його конкретним вираженням і закономірністю).

2. Підсумкове знання конкретних одиничних понять (наприклад, описати процес у відповідних термінах повсякденної мови; описати процес у відомих наукових поняттях, відзначити закономірність явища й витлумачити його в межах певної теорії, вивченої на час контролю; здійснити підведення під поняття, класифікацію, порівняння конкретних явищ за тими чи іншими елементами змісту, а також довести достовірність теоретичного знання).

3. Підсумкові знання загальних конкретних порівнянь (наприклад, виділити признак поняття й дати визначення; підвести конкретний об’єкт під поняття; конкретизувати відповідь; витлумачити поняття у термінах кількісних характеристик; витлумачити поняття у межах вивчених закономірностей).

4. Підсумкове знання загальних абстрактних понять (наприклад, виділити признак; дати визначення; дати визначення поняттям попередніх підгруп на мові загальних абстрактних понять відповідної теорії; витлумачити те чи інше конкретне явище в межах вивчених загальних абстрактних понять; уміти застосовувати основні поняття теорії у процесі порівняння, класифікацій й інше, виведені висновків).

5. Підсумкові знання кількісних і умовних понять (наприклад, знати умовні й кількісні позначення відповідних об’єктів; уміти конкретизувати визначення поняття; знати загальний набір кількісних й умовних понять для опису конкретного явища; вміти зобразити те чи інше явище (процес) у символьній формі).       

6. Підсумкове знання фактів (знати загальний номенклатурний «набір» фактів, необхідний під час характеристики певних процесів, порівняні, класифікації; вміти користуватися відповідним графічним матеріалом; описати процес; конкретизувати відповідні поняття, закономірності, теорії; підводити під поняття, порівнювати конкретні процеси).

7. Підсумкові знання теорій (і закономірностей) (наприклад, знати основні положення теорій, вміти викласти їх у термінах відповідних абстрактних понять; знати історію її витоки виникнення теорії; знати визначення тих чи інших понять, вміти користуватися ними в аспекті відповідної теорії; вміти застосовувати теорію для пояснення явищ, для доведення явищ; вміти застосовувати теорію в процесі порівняння, класифікації й узагальнення; вміти застосовувати теорію для передбачення явищ і пояснити значення теорії у накопичені наукових фактів).

8. Підсумкове значення прикладної інформації (наприклад, знати функціональне призначення приладів, пристроїв, процесів; знати принципи, на котрих основана система збирання даних; знати методику збирання необхідної інформації; вміти здійснювати операції на основі набутих знань).

Зазначені показники засвоєння знань лягли в основу тестової методики, що використовувалась для вивчення якості знань студентів у експериментальній і контрольній групах.

Педагогічним експериментом було охоплено 122 студенти відділення автоматики та компютерної техніки Вінницького коледжу Національного університету харчових технологій.

Із них у контрольну групу 1 (КР-1) ввійшли 30 осіб з кожної спеціальності Обслуговування компютерних систем та мереж і Монтаж, обслуговування засобів та систем автоматизації технологічного виробництва. У контрольну групу 2 (КГ-2) 30 осіб спеціальності Обслуговування компютерних систем та мереж, в експериментальну групу 1 (ЕГ-1) ввійшли 29 осіб спеціальності Обслуговування компютерних систем та мереж. Контрольні групи вивчали  вивчали дисципліну “Мікропроцесорні системи” за традиційними методиками – на лекціях, лабораторних, практичних заняттях і самостійно за рекомендованими підручниками. В процесі навчання цієї ж самої дисципліни “Мікропроцесорні системи” студентів експериментальних груп окрім традиційних методів застосовувалися й ІКТ: лекційний курс поєднувався з вивченням на лабораторних, практичних заняттях і самостійно в поза аудиторний час запропонованого ІОС  “MegaVin”. Робота в ІОС  “MegaVin” полягала у всебічному розгляді окремих тем з дисциплін  “Мікропроцесорні системи”, “Обчислювальна та мікропроцесорна техніка”   на прикладі їх виникнення, історичного розвитку, сучасного стану і способів розв’язання в даному конкретному регіоні. В процесі цього акцент робиться на можливостях самостійного пошуку в ІОС  “MegaVin” необхідного історичного, фактографічного й ілюстративного навчального матеріалу, зручності здійснення аналізу зміни поколінь і конфігурацій обчислювальної техніки, мукропроцесорних систем, мікропроцесорів, оперативного використання словника для уточнення чи конкретизації змісту наукових термінів.

Дані здійсненого порівняльного аналізу (таб. 3.8 і рис. 3.5) свідчить про те, що експериментальна методика навчання дозволила не лише підвищити якість спеціальних знань студентів, забезпечити їх стабільну динаміку, а й суттєво поліпшити професійну компетентність майбутнього молодшого спеціаліста з обчислювальної техніки.

Таблиця 3.12

Порівняльний аналіз якості знань студентів

 Зріз

Критерії

Кобсягу

Ксистемності

Космисленості

Кглибини

КГ-1

ЕГ-1

КГ-2

ЕГ-2

КГ-1

ЕГ-1

КГ-2

ЕГ-2

КГ-1

ЕГ-1

КГ-2

ЕГ-2

КГ-1

ЕГ-1

КГ-2

ЕГ-2

1

0,10

0,11

0,12

0,14

0,08

0,13

0,11

0,09

0,10

0,07

0,08

0,11

0,03

0,05

0,03

0,06

2

0,37

0,23

0,39

0,28

0,18

0,32

0,19

0,30

0,15

0,17

0,20

0,23

0,10

0,08

0,11

0,09

3

0,55

0,39

0,58

0,46

0,28

0,51

0,35

0,48

0,22

0,37

0,33

0,44

0,13

0,12

0,15

0,13

4

0,67

0,64

0,73

0,64

0,52

0,67

0,58

0,74

0,45

0,61

0,52

0,70

0,15

0,17

0,17

0,18

5

0,77

0,91

0,83

0,97

0,68

0,88

0,78

0,99

0,62

0,76

0,71

0,86

0,16

0,21

0,19

0,24

 

 

а)

б)

в)

г)

Рис. 3.11.  Результати порівняльного аналізу якості знань студентів

Як видно з табл. 3.8 і рис. 3.5, підготовка студентів за експериментальною методикою з використанням  ІОС “MegaVin” дала більш інтенсивний ріст якості знань, ніж у контрольних групах, незважаючи на практично однакові показники на початковому етапі навчання.

Проаналізуємо динаміку росту знань студентів контрольних і експериментальних груп.

Із графіку рис. 3.5а видно, що на перших етапах експерименту обсяг знань у студентів експериментальних груп зростав швидше, ніж у контрольних групах, що логічно поясняється підвищенням інтересу до нової форми навчання і, отже, більшим впливом вмотивовано-цініснного компоненту навчання. Однак на завершальному етапі навчання коефіцієнти обсягу знань у контрольних групах виявилися декілька вищими, ніж в експериментальних. Це можна пояснити двома чинниками. По-перше, живе спілкування з кваліфікованим викладачем поки що не може бути повністю замінене роботою за комп’ютером, самостійною роботою студентів тощо. По-друге, це свідчить про деякі не доопрацювання у змісті й формі подання матеріалу в  ІОС  “MegaVin”, також про незвичність студентів працювати з мультимедійними посібниками. Однак ці недоліки не є фатальними й можуть бути виправленими в процесі накопичення певного досвіду роботи та з врахуванням особливостей конкретного вищого навчального закладу.

У процесі аналізу коефіцієнта системності (рис. 3.5б), можна побачити, що цей показник у контрольних та експериментальних груп на перших зрізах різниться не досить суттєво, що свідчить про широке застосування комплексного підходу до розгляду тих або інших завдань з обчислювальної техніки, так і в процесі обговорення на практичних (лабораторних) заняттях, так і в процесі роботи в ІОС MegaVin. Однак на останніх зрізах коефіцієнт системності в експериментальних групах виявився на 27-29% вищим, ніж в контрольних (див. табл. 3.8). Це може бути пояснено значним використанням у самостійній роботі студентів  </