Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люде, наша слава,

Слава України.

(Т. Шевченко)

Народний звук є матеріалізованою основою стильових якостей фольклору у фонічні і виступає найхарактернішою категорією народної манери виконання.

У вузькому розумінні народна манера виконання – це сукупність засобів художньої виразності: формотворення, темп, лад, тобто те, що випливає з характеру внутрішньої стилістики фольклорного твору, – в поєднанні із зовнішніми ознаками: мовним діалектом, інтонацією, ознаками звукоутворення, виконавськими прийомами і штрихами, особливостями імпровізації та інтерпретації.

У широкому ж розумінні – це система музичних народно-виконавських засобів, які разом із ознаками народної духовної культури (мовний діалект, пантоміма, хореографія, декор) складають основу певного музично-виконавського діалекту

Українська  пісня…  має  так  багато  мистецьких  вартостей,  що  їх неможливо  перелічити.  Це  мистецтво  глибоко  народне  тому,  що  з  нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу.  Вона  відзначається  великими  мистецькими  вартостями  і  поетичним  натхненням,  влучністю  вислову  та  має  в  собі  щось  зворушливе,  величаве, щось чутливо-чуле, сумовите й живописне.