Теорія - Дашка

Перейти до вмісту

Головне меню:

Теорія

Паремії ( від грец. Παροιμία прислівя, приказка, притча) стійка фразеологічна одиниця, яка представляє собою цілісне речення дидактичного змісту.  До паремій відносяться прислівя, які являють собою цілісні речення ( наприклад, «Ось тобі, бабуся, і день Юрія»), та приказки фрагменти речень ( «поживемо-побачимо»). Паремії це мовленнєві кліше, близькі по образності та афористичності до крилатих висловів, але анонімні.  Наука, що займається вивченням та дослідженням прислівїв та приказок називається пареміологія . Це пізрозділ фразеології, розділ філології, присвячений вивченню та класифікації паремій прислівїв, приказок, загадок,  девізів, слоганів, прикмет та інших висловів.

Загадка (від слова «гадати» думати, вгадувати, загадувати) жанр усної народної творчості, дотепне запитання, часто у віршованій формі; є в фольклорі всіх народів світу. Загадка це художнє алегоричне зображення якоїсь істоти, предмета або явища шляхом несподіваного зближення її з іншою істотою, предметом або явищем.Хитромудре запитання зазвичай має просту відгадку. Народність жанру підкреслює побутова тематика багатьох загадок, етнічність часта прив'язка до побуту і реалій життя конкретного етносу, особливості його ментального, матеріального і духовного розвитку, специфіка образного мислення тощо. Особливим різновидом загадок є ребус. Загадки своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду. Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги.  Тематика загадок різноманітна : явища природи, людина, рослинний і тваринний світ, духовнежиття людини, трудова діяльність, предмети побуту, знаряддя праці, загадки можуть мати національні образи. Лексика загадки відображає побут, форми діяльності. Як правило, відображає історико-етнографічні особливості регіону, певну добу. У загадці наявні традиційні епітети, порівняння, пестливі слова, гіперболізація.

Прислів'я мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.У фольклористиці прислів'я та приказки позначають терміном паремії. Своєю силою прислів'я зобов'язане смисловому ефекту, що виникає в результаті особливого стяжіння синтаксичної і лексичної форми, покликаного закріпити якийсь зміст; прийоми, за допомогою яких досягається це стяжіння: стислість пропозиції і часте поєднання невизначено-особистих форм і дієслова в теперішньому часі або наказовому нахилі, паралелізм, алітерація, асонанс, рима і інші звукові механізми, що роблять вислів ритмічно стислим. Всі ці прийоми допомагають узагальнити твердження, підняти його до рівня метафори, тобто перетворити на типовий еквівалент практично нескінченного числа ситуацій. Поєднання кількох таких прийомів стає для слухача сигналом, що фіксує щось ніби дискурсивній ізотопії. Можна говорити про «стиль прислів'я», що існує ніби поза часом: традиційність настільки невід'ємна його межа, що сама думка про «витоки» прислів'я здається в чомусь суперечливою.
Приказка жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні[1]. Зміст її, на відміну від прислів'я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність. Досить часто це вкорочене прислів'я, наприклад: «як сніг на голову», «вивести на чисту воду», «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з'їв». Особливістю приказок є те, що вона звичайно додається до сказаного як афористична ілюстрація. Натомість прислів'я є певним узагальненням. Часто приказка є скороченним прислів'ям.У західних областях України прислів'я та приказки об"єднуються в одне поняття «приповідки».
Розмежування понять приказка і прислів'я
У наведеному визначенні поняття приказка, що зроблене з формального боку, акцент зроблено са
ме на розмежуванні від понятття прислів'я, яке на відміну від приказки, є хоча й коротким, але твором узагальнюючого характеру, тобто завершеним повним судженням, нерідко з двочленною структурою.


 
Назад до вмісту | Назад до головного меню